Манява. Монастир, початок XIX ст.
Фото із НКЧ Галичина країна міст, 2005/36
П'ять кілометрів вище за течією ріки Манявки лежить село Манява з відомим монастирем. Ця територія постійно манила своєю красою, своїм чистим повітрям. І тому село, яке пізніше тут заснувалося, назвали Манява. Саме ці терени колись галицький князь Ярослав Осмомисл обирав собі для відпочинку. За іншими переказами, назва села походить від слів "ходити на манівці".

Біля села, у лісі понад річкою зберігся старовинний монастир-скит XVII ст., засновником якого є виходець із Афону монах Йов (Іван) Княгинецький з Тисмениці. Разом зі славнозвісним Іваном Вишенським він свого часу перебував на грецькому Афоні і через це заснова-ний ним скит називали "Руським Афоном". У 1620 р.

Константинопольський патріярх надав Манявському скитові право ставропігії. У середині XVII ст. скит мав до 200 ченців і десятки підпорядкованих монастирів у Галичині, на Буковині й у Молдові. У 1612 р. була споруджена Хрестовоздвиженська церква. У 1620-1621 pp. монастир був обведений оборонним муром з трьома вежами, які знищили турки 1676 р. За підтримкою українських гетьманів, молдовських господарів, російських царів, місцевих меценатів 1681 р. скит був відбудований.

За деякими джерелами у Маняві у 1664 р. мав бути похований гетьман України Іван Виговський. Коли Львівська архиєпархія перейиїла у XVIII ст. в Унію, Манявський скит залишався православним. Скитський статут ("Регула скитская") передбачав постійне вживання риби, губів (грибів) та меду. Останній завдяки розвиненому бортництву входив до щоденної трапези монахів. Окрім того, манявські ченці добре зналися на фітотерапії та практикували так звану чорну хірургію, головним інструментом якої були розпечені до червоного кліщі.

у 1785 році монастир був ліквідований за розпорядженням цісаря Йосифа II. Перед тим, як піти, монахи повитягували з винних погребів бочки з вином, що привозили з молдовських монастирів, і щедро гостили всіх бажаючих, щоб, за Юліяном Целевичем, "по собі лишити пам'ять на довгі літа".

Іконостас купила собі громада Богородчан. По одному або по два образи були в сусідніх церквах. До католицького костелу в Солотвині перевезено один дзвін. Сама церква Воздвижения зі скиту була перевезена в Надвірну, а надгробна плита засновника обителі Йова Княгиницького та ігумена Теодозія передана до церкви в Марковій.

Упродовж 1970-1980 pp. тут були проведені значні реставраційні роботи і Манявський скит став історико-архітектурним заповідником. Тепер в ньому розташований Хрестовоздвиженський монастир УПЦ КП та музей.

Вище монастиря є один з наймальовничіших карпатських водоспадів.

джерело матеріалу: Незалежний культурологічний часопис - Галичина країна міст, 2005/36
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 06 лютого 2011 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):