Ліс - це могутній природний чинник, який позитивно впливає на клімат, ґрунти, умови формування поверхневого стоку. У процесі свого розвитку ліс продукує органічну масу, виконуючи при цьому низку функцій: нагромаджує сонячну енергію, виробляє кисень, сприяє затриманню вологи на полях, регулює рівень води у річках, фільтрує воду, попереджує повені тощо. За різноманітністю будови, силою впливу на навколишню природу ліс є найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупованням, що зумовлює гідрологічний і кліматичний режим місцевості, ґрунтоутворення, флору і фауну. Завдяки кольматувальній здатності лісової підстилки, а також зменшенню швидкості водного потоку під впливом лісу каламутність води зменшується в середньому на 60-90% (П. С. Пастернак, М. М. Приходько, 1988). Із зниженням замуленості водойм зменшується винос агрохімікатів (особливо фосфору і отрутохімікатів), які осідають в кольматованому матеріалі. Крім того, лісові смуги шириною 10 м поглинають 45-55% розчиненого у воді аміачного азоту, 73-93 - фосфору, 2,8-4,7% - нітратного азоту. Лісова смуга значно поліпшує бактеріологічні властивості води, зменшує кількість бактерій у воді більш ніж у 20 разів.

Ліс оберігає землю і ландшафт, приносить велику користь людині як найбільший виробник чистого, лікувального повітря, як найліпший санітар атмосфери. Лісове повітря за активними формами кисню, очищене від шкідливих домішок, є запорукою високої працездатності людини, її довголіття. За даними спеціалістів, більше 60% кисню виробляє рослинність, і її головний компонент - ліс. Тому лісові ресурси потрібно оцінювати насамперед як джерело збереження балансу кисню і вуглекислого газу. Для забезпечення чистоти повітря в умовах науково-технічної революції, коли збільшується нагромадження в біосфері вуглекислого газу і різних шкідливих домішок, зростає кількість населення, розвивається промисловість, потрібно значно розширювати площу лісів, особливо у малолісних районах і промислових комплексах. Суспільство має рахуватися з усім, що творить єдину природу лісу, - від найніжнішої травинки до велетня-дуба, від маленької мурашки до могутнього ведмедя.

Тривале перебування в лісі сприяє підвищенню активності дихальних ферментів, вмісту кисню в крові людини, позитивному збільшенню біострумів мозку. Це, в свою чергу, поліпшує настрій, загальне самопочуття. Як показали дослідження гігієністів (А. А. Мінх, А. С. Лахно), позитивний вплив на організм людини лісового повітря пов'язаний з наявністю в ньому легких від'ємних іонів, найбільша концентрація яких спостерігається там, де лісові масиви займають від 35 до 60% і більше території. Легкі іони освіжають повітря, полегшують дихання хворих серцево-легеневою недостатністю.

Рослинний світ охоплює сотні тисяч видів, різновидів, сортів рослин, які мають фітонцидні властивості. Перше місце у цьому ряду посідає модрина, далі ідуть ялиця, сосна, кедр, береза, осика. Дія фітонцидів деревних і чагарникових порід сильніша, ніж такі медичні препарати, як пеніцилін та інші біологічні антисептики.

Багатоярусний лісостан з невеликим узліссям, галявиною, мальовничим озером активізує творчі здібності людини, сприяє оздоровленню і відновленню порушеної рівноваги між її організмом і навколишнім середовищем. У різних країнах медики все більшого значення надають ландшафтотерапії. Метод лікування різних захворювань на лоні природи визнаний лікарями та біологами високоефективним. Тривале перебування хворого в рекреаційних лісах під наглядом лікаря корисне при таких недугах, як серцево-судинні, порушення обміну речовин, бронхіальна астма, катар верхніх дихальних шляхів, вегетативна дистонія.

Благотворний вплив лісу на клімат і на організм людини проявляється в зміні радіаційного і температурного режимів. Лісові масиви значно пом'якшують мікроклімат, формують комфортну зону з ефективною температурою 17,2-21,7°С. Навіть у сонячну погоду тут завжди відчувається прохолода. Свіже лісове повітря - важливий елемент кліматотерапії. Навіть поодинокі могутні дерева з широкими густими кронами позитивно впливають на настрій і здоров'я людей.

Внаслідок специфічних мікрокліматичних умов лісового середовища в організмі людини відбуваються позитивні зміни, що зумовлюють поліпшення обміну речовин, роботу серцево-судинного апарату, підвищення утилізації кисню і виділення вуглекислоти, нормалізацію артеріального тиску. Крони дерев не тільки збагачують киснем повітря, а й фільтрують його. Позитивно впливають на людину, поліпшують настрій мальовничі галявини дендропарків У деяких промислових містах щорічно з забрудненої атмосфери осідає до 450-500 т сажі і пилу на 1 км² площі. Зелені насадження міст вступають в протиборство з цими забрудненнями. Особливу роль тут відіграють зелене листя і хвоя з їх своєрідними пилевловлювачами - волосками, липкою поверхнею, рельєфними прожилками. Відомо, що площа листя на 1 га густого листяного лісу становить 10-12 га. Пиловловлювання залежить також від ярусності насаджень. Багатоярусний лісостан стійкіший проти токсичних відходів виробництв, ніж зріджений одноярусний лісостан, який до того ж має підлісок. Тому потрібний ретельний добір деревних і чагарникових порід при створенні газовитривалих насаджень.

Великої шкоди людині завдає шум, який в сучасних великих містах перевищує гранично припустимі норми. Встановлено, що рівень звукового шуму на вулицях першого класу досягає нині 80-85 дцБ, тобто у 2 рази більше припустимого внутрішньоквартирного шуму. Це призводить до патологічних змін судинної та ендокринної систем, вестибулярного апарату, зниження продуктивності праці на 50-60%, збільшення психічних захворювань людей. Особливо позитивно впливають на психічний стан людини чудові краєвиди поблизу річок. Для зменшення звукового шуму і його негативних наслідків потрібно вдосконалювати техніку, максимально знизити її шумові характеристики. Оскільки ця справа вирішується дуже повільно, у пригоді людині знову стає зелений лісовий масив. Звукові хвилі міського транспорту губляться в сплетінні листяних пластинок та гілок. Так, густа зелена захисна смуга шириною 20 м зменшує силу звукового тиску на 8-12 дцБ; усього ж зелені насадження поглинають близько 25% вуличного шуму. На віддалі 80-100 м від дороги в густому лісі з підліском спостерігається зниження звукового тиску до 30 дцБ.

Ліси створюють особливий мікроклімат як у самому деревостані, так і на прилеглих до нього територіях. Лісові масиви зменшують силу вітру, який є важливим чинником температурного і водного режимів. На полях, розміщених біля лісу, рівномірно розподіляється сніговий покрив, який не допускає глибокого промерзання ґрунту. А це, в свою чергу, зумовлює збільшення його водопроникності і зменшення поверхневого стоку. Таким чином, внаслідок впливу лісових насаджень на мікроклімат значно зменшується обсяг поверхневого стоку з полів.

Ліс або захисні лісові смуги поглинають поверхневий стік із прилеглих полів. За даними В. Т. Ніколаєнка (1980), водорегулювальні лісові смуги можуть поглинати 203 мм води, прияружні смуги шириною 30 м - 145, а насадження на берегах ярів - 345 мм. Отже, вплив лісових насаджень на поверхневий стік із полів залежить від виду, конструкції, розміщення насаджень. Б. В. Докучаєв довів, що степові ліси були надійними регуляторами атмосферних вод і, відповідно, степових річок, озер і джерел.

Лісовий покрив захищає ґрунти від промерзання, видування і перезволоження. Під ним значно зменшується поверхневий стік і уповільнюється весняне танення снігу. Завдяки кращому проникненню води в ґрунт і поповненню підґрунтових вод, які живлять річки, зменшуються повені, підтримується рівномірний режим річок.

Велика роль лісів і залісеності водозбірної площі у підтриманні на відповідних територіях підґрунтового, інфільтраційного стоку на певному рівні. Із збільшенням лісистості басейнів рік на 10% їх водний стік підвищиться на 10-15 мм у рік, що значно поліпшить обводненість річок, сприятиме їх ефективному використанню у народному господарстві. Вирубування лісів на водозбірній площі викликає різке обміління річок, а іноді їх повне висихання. Слід зауважити, що ліси не можуть збільшити або зменшити сумарну кількість опадів і випаровування. Водорегулювальний вплив лісів з особливою силою проявляється під час злив, які викликають повені. Так, середньорічна кількість опадів у Карпатах в середньому становить 800-1100 мм, а на таких високогір'ях, як Свидовець і Чорногора, - 1400-1600 мм. За зиму на полонинах нагромаджується до 1 тис. м3 води на 1 га. Лісова гірська рослинність затримує сніг, сприяє рівномірному його сходженню численними струмками у долини. Карпати випаровують за рік майже 20 км3 вологи, саме вони "постачають" дощові хмари безлісим регіонам Східної Європи, і України зокрема. Проте внаслідок непродуманого вирубування значних лісових площ середньорічні втрати від повеней у Карпатах досягають величезних розмірів. Лише повені та пов'язана з ними ерозія ґрунтів у Закарпатській області в 1947, 1955 і 1957 рр. спричинили збитків на суму 183,6 млн. крб. щорічно.

Величезну роль відіграють ліси у створенні ресурсів чистої води. Ще В. І. Вернадський зазначав, що вода, яка пройшла через лісовий ґрунт, лісову підстилку, настільки чиста, що чистішу неможливо одержати в будь-якій лабораторії. Під впливом лісових насаджень збільшується лужність води, зменшується її жорсткість, поліпшується прозорість. За даними О. О. Молчанова, вода, в якій міститься 920 кишкових паличок, тобто цілком не придатна для господарсько-побутового використання, пройшовши через лісовий ґрунт, стає питною. Сьогодні немає ефективнішого засобу охорони водних ресурсів від забруднення агрохімікатами, ніж створення на водозбірній площі системи захисних лісових насаджень. Слід зауважити, що річкові артерії, вологість ґрунтів також впливають на продуктивність і довговічність лісів, їх породний склад, багатство лісової фауни.

Дуже важлива функція лісових насаджень - їх водорегулювальна здатність. Ліс послаблює процеси водної ерозії ґрунту і запобігає забрудненню річок та інших водойм. Очищення води лісом залежить від поглинання ним поверхневого стоку. Як зазначають П. С. Пастернак і М. М. Приходько (1988), механізм захисної дії лісових насаджень полягає в регулюванні поверхневого польового стоку і переведенні його у ґрунтовий з наступним поглинанням забруднювальних речовин землею й рослинністю і залученням їх у біологічний кругообіг, детоксикації шкідливих хімічних сполук під впливом мікроорганізмів. Кількість води, що поглинається лісом, залежить насамперед від породного складу лісових насаджень, а очищення забруднених вод від типу ґрунтів. Пористість лісових ґрунтів сприяє поглинанню великих об'ємів води. Після часткового очищення у верхніх шарах ґрунту доочищення забруднених вод проходить у материнській породі. В ґрунтові води потрапляє практично чиста вода.

На жаль, при сучасній організації сільськогосподарського виробництва та агротехніці поверхневий стік, що збирається на схилах, досягає величезних розмірів. Це призводить до інтенсифікації ерозійних процесів і забруднення водних ресурсів. Для посилення ролі лісових насаджень і зменшення забруднення водойм аргохімікатами потрібно забезпечити оптимізацію агроландшафту, тобто встановити оптимальне співвідношення між його основними компонентами (лісами, полями, сіножатями, чагарниками), при яких будуть максимально використовуватися захисні і водорегулювальні властивості лісу. За даними П. С. Пастернака, М. М. Приходько (1988), при незначному розчленуванні рельєфу мінімальна лісистість має становити 5-10%. Лісові насадження при цьому будуть виконувати кліматорегулювальні, полезахисні функції. У районах із пересіченим рельєфом, із крутизного схилів 1,5-6°, мінімальна лісистість становитиме 12-20%. Тут лісові насадження відіграватимуть водорегулювальну і ґрунтозахисну роль. В результаті оптимізації лісистості в агроландшафті будуть формуватися чисті води високої якості.

Ліси - важливий і ефективний засіб закріплення і охорони ґрунтів. Вони запобігають змиванню і розмиванню ґрунту, утворенню яруг, зберігають і поліпшують його властивості, закріплюють рухомі піски. Завдяки розвинутим кореневим системам ліси з глибоких шарів ґрунту виносять на поверхню мінеральні поживні речовини, які разом з органічними сполуками, розкладаючись під дією мікробів, сприяють не тільки підтриманню, а й підвищенню родючості земель.

Одна з найважливіших ґрунтозахисних властивостей лісів - протиерозійна. Протягом тисячоліть у процесі діяльності люди вирубували ліси, розорювали великі площі, винищували дику рослинність, а на луки й степи пускали незліченні отари, які згарцювали землю, знищили у багатьох місцях верхній структурний родючий покрив ґрунту. Відомий американський вчений Лестер Браун (1987) вважає, що втрата верхнього шару ґрунту - це тиха криза, на відміну від землетрусів, вибухів вулканів та інших стихійних явищ. Ця катастрофа, спричинена діяльністю людини, проявляється поступово. Такі шкідливі явища і процеси, як ерозія ґрунтів, розвиток ярів, зсуви, селі, катастрофічні повені, викликаються різким зниженням лісистості. За даними американського вченого Ж. Б. Еггенса (1953), зменшення площі лісів тільки за 100 років призвело до того, що 23% сільськогосподарських угідь світу стали безплідними. Нині в світі щорічно втрачається 26 млрд. т ґрунту, що еквівалентно знищенню 9,3 мли. га орних земель. Якщо ерозія буде продовжуватися з такою інтенсивністю, вона може підірвати продуктивність третьої частини орних земель світу. Численні дослідження вітчизняних і зарубіжних учених свідчать, що в системі боротьби з ерозією вирішальна роль належить лісові; подолати вітрову ерозію можуть раціональна агротехніка і створення полезахисних смуг.

Особливо важлива протиерозійна водорегулювальна роль лісів на нижніх частинах схилів. Вони поглинають рідкий і затримують твердий стік з вищерозташованих ділянок, завдяки чому площі, що знаходяться нижче, захищаються від змиву ґрунтів, а днища балок, береги рік та інші водойми - від розмивання, замулення та занесення продуктами ерозії. Захисна функція лісів має особливо важливе значення в горах, оскільки дерева, закріплюючи ґрунт корінням, оберігають його від змиву, запобігають розвитку селів, зсувів, утворенню стрімких гірських потоків. Механізм протизсувної дії лісів полягає в тому, що вони, споживаючи вологу на транспірацію, зменшують вологість ґрунтів на водотривких шарах, внаслідок чого процес зсуву послаблюється.