Наукова громадськість, вивчаючи стан лісів і проблеми природного лісовідновлення, стала на захист лісових багатств і збереження підросту головних лісоутворювальних порід. Вітчизняними дослідниками встановлено, що лісостани природного походження стійкіші до хвороб і шкідників (І. Д. Юркевич, 1939; А. Б. Жуков, 1949; К. Б. Лосицький, 1963; П. Н. Алентьєв, 1986), розвивають сильнішу кореневу систему і продуктивніші (А. В. Победінський, 1986). Попереднє природне відновлення у смерекових, букових і дубових лісах при суцільних рубках і супутнє при проведенні кінцевого заходу поступової рубки дозволяє скоротити термін вирощування нового лісостану на 20-30 років (порівняно з штучним і наступним природним відновленням). Природне лісовідновлення створює умови для зменшення у 3-5 разів витрат на відтворення лісових багатств.

За даними Ю. Д. Третяка (1953), під наметом вологої бучини при повноті 0,7-0,8 на 1 га налічується близько 190 тис. штук самосіву і підросту бука, який майже повністю знищується при суцільних лісосіках. До аналогічних висновків прийшла Г. Л. Тишкевич(1954). Вона вважає, що найбільша кількість (90,1 тис. штук) підросту бука є в свіжій і вологій бучинах при повноті 0,7. П. І. Молотков (1958) доводить, що на 17% площі свіжих і вологих бучин Закарпаття налічується самосіву та підросту бука від 20 до 50 тис. штук на 1 га. За розрахунками Я. О. Сабана(1958), в бучинах Закарпаття у процесі суцільних рубок пошкоджується 50% підросту і 20% його повністю знищується.

Лісовідновні процеси під наметом смерекових і букових лісостанів проходять задовільно і добре. Це залежить від повноти насаджень і типів лісу. Значна частина лісосік у Карпатах відновлюється за рахунок самосіву і підросту, що виріс під наметом насаджень до рубки. Дослідження природного відновлення смереки, бука і дуба під наметом лісостанів і на площах головних рубок провадилися нами в держлісгоспах Закарпатської, Івано-Франківської і Чернівецької областей в 1954-1958 рр. Всього було закладено 112 пробних площ під наметом смерекових, букових і дубових насаджень та вивчено стільки ж лісосік. В основу досліджень покладено методику професора В. Г. Нєстєрова (1945). Особлива увага приділялася вивченню віку самосіву та підросту головних лісоутворювальних порід.

Об'єктом для вивчення природного відновлення були суцільні лісосіки 1-3-річного віку та лісосіки поступових рубок, стиглі лісостани з характерними повнотами на схилах різної крутизни та експозиції. В насадженнях та на лісосіках поступових рубок закладалися пробні площі по 0,5 га, а суцільні лісосіки вивчалися без пробних площ. Кожна пробна площа закладалася поруч з лісосікою (умови місцезростання на лісосіці та в лісостані підбиралися однакові). Таке розміщення пробних площ дозволяло повніше вивчити лісосіки, порівняти стан природного відновлення з кількістю самосіву та підросту під наметом лісу, а також виявити чинники позитивного та негативного впливу на природне відновлення. Для обліку знищеного та механічно пошкодженого підросту у процесі експлуатації лісу в насадженнях закладалися додаткові пробні площі до початку та після закінчення основних лісозаготівельних операцій. На пробних площах вивчався стан самосіву та підросту, визначалися висоти рослин і розміри приросту за останній рік. Крім того, бралися спеціальні моделі по 20-25 штук на пробній площі з найтиповіших рослин самосіву та підросту і на їх основі розраховували поточний приріст підросту за окремі роки (до рубки та після неї).