Автор: Шелевер Іван
Старі відмираючі дерева утворюють сприятливий субстрат для грибів. Без мертвої деревини було б неможливим існування багатьох видів грибів. Гриби замикають кругообіг речовин: якщо б вони із іншими організмами не розкладали мертву деревину, то з часом в лісі виник би метровий шар відмерлих дерев. Дичина не мала б корму, а природне поновлення було б можливе лише в окремих невеликих місцях.

Але природа знає, як цьому запобігти. Поряд із мікроорганізмами на розкладі деревини спеціалізується багато видів грибів. Залежно від стадії процесу розкладу, його здійснюють різні види грибів. До найважливіших дереворуйнівних грибів належать трутовики. Вони використовують для свого живлення целюлозу і лігнін. Грибний міцелій нагромаджує нагромаджує у мертвій деревині велику кількість азоту, тому мертве дерево, що розкладається, створює добру основу для проростків наступного покоління.

Із 5000-6000 видів вищих грибів Європи близько 900 видів належать до дереворуйнівних. На відміну від порядку агарикових грибів, вони не утворюють плодового тіла з шапкою і ніжкою. Оскільки вони часто ростуть на нижній стороні лежачих гілок чи стовбурів і утворюють здебільшого непомітні чи бежеві плодові тіла, то відвідувачі лісу їх часто не помічають. Те, що звикли називати грибом, є насправді тільки плодовим тілом набагато більшого організму. Плодові тіла служать для утворення і розповсюдження спор грибів. Інша частина знаходиться у ґрунті або в дереві і формує там білі ниткоподібні утвори – міцелій.

Більшість дереворуйнівних грибів (так звані сапрофіти) живиться складовими частинами мертвих дерев і тільки деякі із них поселяються на живих деревах. Це види, що живуть у симбіозі із своїм господарем. Вони утворюють на коренях дерева своєрідне мереживо – мікоризу. Гриб за допомогою міцелію отримує з коренів ростучих дерев необхідні сполуки вуглецю. У свою чергу він допомагає дереву засвоювати важливі мінеральні речовини. Від такого симбіозу мають вигоду обидва партнери, без нього не могла рости жодна лісова деревна породи. Найпоширенішими мікоризоутворюючими грибами є бліда поганка (Amanita phalloides), червоний мухомор (Amanita muscaria), білий гриб (Boletus edulis) і справжня лисичка (Cantharellus cibarius).
Автор: Шелевер Іван
 
Характерною особливістю Багатьох дереворуйнівних грибів є їх висока залежність від господаря: деякі види можуть розвиватися тільки на одному єдиному виді дерев чи чагарників. Таким чином локальне вимирання одного виду дерев призводить і до вимирання спеціалізованого на ньому виду грибів. У природних і близьких до природних лісах було знайдено набагато більше плодових тіл і видів дереворуйнівних грибів, ніж у сильно експлуатованих господарських лісах. Деякі види грибів з’являються тільки тоді, коли на мертвому дереві вже живуть певні інші види грибів. Останні стадії такої черговості видів грибів можуть проходити тільки у пралісах. Отже, багаті на мертву деревину ліси мають важливе значення для збереження видової різноманітності грибів. Перші дослідження в Угольському буковому пралісі показали, що в ньому зустрічаються такі типові “старолісові гриби”, як герицій коралоподібний (Hericium corallides) і дентіпеліс ламкий (Dentipellis fragilis). Ці обидва види занесені до Червоної книги Швейцарії. А в Україні герицій коралоподібний хоч і занесений до Червоної книги, оскільки в цілому він рідкісний в межах свого ареалу, проте в лісах Карпат – це звичайний вид. Отже в Швейцарії ці види є рідкісними можливо саме через малу кількість мертвої деревини.
Автор: Тілеманн
 
Від наявності мертвої деревини також залежать і птахи, а саме дятли. Поряд із дятлами часто живуть інші види птахів: від малої мухоловки (Ficedula parva) до голуба-синяка (Columba oenas). Ці птахи не могли б розмножуватися, якби кожного року дятли не робили багато дупел, які потім вони використовували їх як свої гнізда.

джерело матеріалу: путівник | Праліси в центрі Європи
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 29 березня 2005 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):