Автор: Брендлі Урс-Беат
Особливості пралісів в Українських Карпатах чи в інших куточках Європи не завжди можна розпізнати з першого погляду. Але при детальному розгляді можна відкрити великі відмінності, порівняно із господарськими лісами. Між високими стрункими прямостовбурними буками раптом впадають в око товсті старі дерева з діаметром 1 метр і більше. На стовбурах дерев і гілках ростуть найрізноманітніші гриби – і тільки коли глянеш в гору, видно, що крона дерева вже відмерла. Тут можна побачити і стовбури, зламані на висоті від чотирьох до десяти метрів, в яких дятли продовбали свої дупла. Наросли і напливи на стовбурах вказують на колишні сніголами чи сильні пошкодження морозом. Іноді дорогу перегороджує лежаче дерево. Можливо, воно було вивалене вітром. А коли перетинаєш дещо більшу ділянку одноманітного лісу із одновіковими деревами, то по злегка хвилястій поверхні ґрунту можна розпізнати сліди від виворотів дерев – наслідок вітровалу, що стався тут багато років назад.

Наявність великих, товстих дерев, як і висока частка мертвих дерев і відпаду, є найбільш характерними ознаками пралісів. У той час як у господарських лісах зрубують дерева у віці 90-150 років – поки їх деревина ще є здоровою і не пошкодженою грибами, у пралісах дерева ростуть до своєї природної вікової межі. У бука ця межа становить 250 років, а в ялиці – близько 400 років. Після відмирання дерева стоять або лежать ще кілька десятків років, поки їхня деревина повністю не розкладеться. Частка стоячої чи лежачої мертвої деревини в пралісах у 10-20 разів вища, ніж у господарських лісах. Взагалі, частка мертвої деревини залежить від природного складу лісів, кліматичних і лісорослинних умов, які впливають на тривалість розкладу деревини. У чистих букових пралісах, де деревина товстих буків розкладаються протягом 10-30 років, частка мертвої деревини становить від 5 до 10 відсотків від загального запасу деревостану. У пралісах з високою участю ялиці чи дуба, деревина яких перегниває повільніше, ця частка може бути більшою. А в господарських лісах частка мертвої деревини становить, як правило, лише від одного до двох відсотків від загального запасу. У лісах Швейчарських Альп за даними останньої лісової інвентаризації частка мертвої деревини змінюється від 1,1 % у передгір’ях (регіон листяних лісів) до 6,1 % у горах (регіон хвойних лісів).

Динаміка пралісів проявляється через вікову структуру насаджень і ріст дерев. Між окремими особинами і між різними породами існує конкуренція за світло, воду і поживні речовини. На процеси, що проходять у пралісах, мають вплив взаємодія між грунтом, рослинами і тваринами, а також природні стихійні фактори, такі як вітровали, вітроломи, пожежі, зсуву снігу і грунту. Відповідно до лісорослинних умов і висоти над рівнем моря зустрічаються або чисті деревостани (які складаються тільки з однієї породи) або мішані насадження з кількох порід.

Автор: Перечинський ДЛГ
 
Природне поновлення появляється в пралісах, особливо в букових, на малих площах, воно має різний вік і розміщене у різних частинах пралісу. Вирішальне значення при цьому відіграє світловий фактор. Тільки там де величезні старі дерева відмирають і вивалюються або ламаються вітром, на поверхню грунту проникає до достатньо світла і молоді деревця можуть успішно рости. Іноді вітер вивалює одночасно невелику групу з трьох-чотирьох дерев. Тоді з’являються можливість для появи і росту таких порід, як явір, ясень чи смерека, які є більш світлолюбними, ніж бук чи ялиця. Смерека добре проростає і на трухлявих стовбурах повалених дерев. Там вона знаходить достатньо вологості і поживних речовин для свого росту, і відчуває меншу конкуренцію з боку інших рослин. Через це в змішаних смереково-ялицево-букових лісах часто можна знайти ряди маленьких смерічок, які ростуть одна біля одної на одному стовбурі поваленого дерева. Через це іноді старі смереки стоять ніби на ходулях, тому що їхні корені спочатку росли довкола стовбура поваленого дерева, який потім поступово розклався.

Динаміка розвитку природного поновлення у чистих і мішаних пралісах в цілому є подібною. Чим більше у пралісі представлено порід з різними біоекологічними властивостями, тим складнішими є взаємовідносини між ними. Часто в ході одного або кількох циклів розвитку відбувається зміна участі деревних порід у різних поколіннях лісу і ярусах деревостану. Наприклад, у смереково-ялицево-буковому лісі у природному поновленні може домінувати бук, хоча у верхньому ярусі серед старих дерев переважають смерека і ялиця.

Типовою ознакою пралісів поряд з високою часткою мертвих і трухлявих дерев є мозаїка різних фаз розвитку і поєднання різних поколінь дерев. Часто навіть дерева, що ростуть поруч в одному і тому ж вікні деревостану мають різний вік: поряд із екземплярами, що появилися незадовго до або після виникнення вікна у наметі деревостану, отримують кращі світові умови для свого росту також молоді дерева, які вже кілька десятиріч животіли під наметом лісу. Таким чином на малій площі можна зустріти поруч дерева різної товщини і висоти, що місяцями призводить до формування багатоярусних насаджень. Але навіть дерева однакової товщини можуть мати різницю у віці кілька десятиріч, а іноді навіть до 100 і більше років. Великі вітровали в пралісах в помірної зони відбуваються рідко. Особливо стійкими проти вітровалів вважаються букові праліси. Невідомі у них і масові спалахи чисельності шкідників. Коли ж усе-таки гине частина насадження на значній площі, то на ній спочатку засіваються породи – піонери, такі як береза та осика, і лише через кілька десятиріч у їхньому затінку знову з’являються бук, смерека або ялиця.

джерело матеріалу: путівник | Праліси в центрі Європи
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 березня 2005 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):