Фото із karma-wood.com.ua
У сучасному лісовому покриві Українських Карпат (в геоботанічних межах), утворені ялиною європейською, займають близько 480 тис. га, або понад 46% вкритої лісом площі.

Ялинники Українських Карпат відрізняються гарним ростом і високою продуктивністю. Вони майже в 2 рази продуктивніше ялинових лісів Білорусії, а також продуктивніше аборигенних ялицевих і букових лісів. Ялинники відрізняються найвищими фактичними середніми приростами та повнотою і тільки кілька нижчих мають середній бонітет, ніж ялицеві ліси. Їх загальний приріст на 26% вище середнього узагальненого приросту всіх лісових масивів Карпат.

За характером росту карпатські смерекові ліси поділяються на дві групи. До першої належать деревостан, що виростають в смузі змішаних ялицево-буково-смерекових лісів (висотний діапазон - 700-1200 метрів над рівнем моря) і характеризуються швидким ростом і високою продуктивністю; до другої - ялинники, які виростають вище 1200 метрів, відрізняються уповільненим ростом і нижчою продуктивністю і просторово збігаються з смугою чистих ялинових лісів. Найкращі показники зростання властиві ялиновим лісам в межах 900-1000 метрів над рівнем моря

За даними Г. Вінцента, на гіпсометричних рівнях 700-900 метрів ялина росте найкраще на західних і північних схилах, а в смузі оптимальних екологічних умов (900-1000 метрів) експозиція схилу не впливає на показники її зростання, а на висотах більше 1300 метрів вона росте краще на західних і південних схилах. Найвищою продуктивністю (Іб бонітет) відрізняються похідні ялинники, створені за межами регіону масового природного поширення ялини. Деревостан змішаних ялинових лісів, субдомінанти яких є ялиця біла і бук лісовий, ростуть переважно по Іа-I бонітетам, а біля полонин чисті, кедрово-смерекові та місцями буково-ялинові ліси ставляться до ІІ-ІІІ бонітету.

Матеріали досліджень біотичної продуктивності чистих ялинових лісів на північно-східних схилах Чорногори свідчать, що в одному й тому ж типі лісорослинних умов структура фітомаси деревостанів, починаючи від середнього віку і до віку стиглості, є показником відносно постійним. Запаси ж фітомаси та її прирости значно змінюються. З погіршенням лісорослинних умов і збільшенням висоти над рівнем моря зменшується загальна фітомаса ценозів і змінюється її структура. Це зменшення відбувається головним чином за рахунок стовбурної деревини. Маса хвої, гілок і коренів з погіршенням кліматичних і едафічних умов - збільшується.

У зв'язку з майже двохсотлітній періодом експлуатації ялинових лісів Українських Карпат і величезним розмахом культивування ялини європейської на букових, ялицевих і дубових лісосіках межі розповсюдження цього виду значно змінені. У сучасному лісовому покриві смерекові ліси представлені двома різко несхожими категоріями - природного і похідного. Геоботанічна специфіка цих категорій настільки велика, що вона повинна трактуватися як один із самих основних ознак при дослідженні, плануванні та організації в них лісогосподарського виробництва.

Формація природних смерекових лісів займає найвищу висотну щабель лісового покриву Ґорган, Чорногори, Чивчинських, Мармароських та Гринявських гір і утворює темнохвойні пояси, що розділяється на дві різні екологічні та ценотичні смуги: верхню - чистих ялинових лісів (у середньому вище 1200 метрів над рівнем моря) і нижню - змішаних ялинових лісів з участю ялиці та другого ярусу бука. Середнє значення нижньої межі суцільного поширення ялинників складає 1030 метрів (мінімальне - 700 метрів), а верхній - 1470 (максимальне - 1670 метрів над рівнем моря).

Природні смерекові ліси пристосовані до холоднуватої і помірно холодної кліматичній зоні із сумою активних температур від 1000 до 1600 °С, загальною тривалістю вегетаційного періоду не більше ніж 136 днів з сумою опадів до 1500 мм в рік. Ґрунти кислі, дуже щебенисті у верхній смузі ялинового пояса - середньоглибокі і неглибокі, в нижній - глибокі буроземні.

Характерними фітоценотичними і флористичними ознаками формації є відсутність ліщини і бузини чорної, зменшення в смузі змішаних ялицево-буково-смерекових лісів покриття, а в смузі чистих ялинників майже повне зникнення більшості неморальних видів (підлісник європейського, маренка запашна, зубниця бульбиста, герані Роберта, шавлії клейкої, тощо). Домінантами наземного покриву стають кислиця звичайна, ожина лісова, чорниця, брусниця, вейник тростиноподібний, тощо. Характерними рослинами цього покриву є підбільник альпійський, сольданелла угорська, щавель карпатський, Нечуйвітер трансільванський.

Субедифікаторами в змішаних ялинових лісах можуть виступати бук лісовий, ялиця біла, сосна кедрова, а компонентами - явір, клен гостролистий, в'яз гірський, береза ​​бородавчаста, рідше - сосна звичайна, ясен звичайний, модрина польська.

Домінантами чагарникового ярусу стають жимолость чорна, гадючник в'язолистий, бузина червона, горобина звичайна.

Формація ялини в Українських Карпатах розділяється на шість субформацій: чистих ялинових, кедрово-ялинових, буково-ялинових, ялицево-ялинових, ялицево-буково-ялинових і буково-ялицево-ялинових лісів.

джерело матеріалу: Природа Українських Карпат / Голубець М. А., Гаврусевич А. Н. Загайкевич І. К. - Київ: Наукова думка, 1988 року - 208.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 04 листопада 2012 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):