Фото із azaoknom.ru
Явір (формація Aceretea pseudoplatani) - типовий середньоєвропейський вид, ареал якого в Європі майже збігається з ареалом бука. У м'якому помірному кліматі Українських Карпат він знаходить оптимальні умови для свого зростання. Однак поширення його тут нерівномірне. Найбільш широкий висотний діапазон виростання явора (1200-1300 м) відзначений на більш теплому південно-східному мегасхилі. У смузі передгірних грабово-дубових і ясенево-дубових лісів із дуба звичайного в Закарпатті він зустрічається рідко. Вище, в смугах буково-дубових і дубово-букових лісів із дуба скельного, явір як гірський вид поширений частіше, а в поясі букових лісів утворює змішані фітоценози. На верхній межі букових лісів, де життєвий потенціал бука знижений, на південних та прилеглих до них схилах явір утворює вузьку смугу яворово-букових та буково-яворових лісів. Такі угруповання відзначені нами в буковому резерваті Кременець в Бескидах, на полонині Красна, на Квасівського Менчул, на полонині Рогнеска на Чорногорі, в межах висот 1250 - 1370 над рівнем моря. У поясі ялинових лісів участь явора в складі деревостанів знову знижується.

Максимальної висоти над рівнем моря явір досягає в східній частині Закарпаття на схилах гір Прибій (1433 м), Ліскар (1405 м). Велика (1446 м). На північно-східному мегасхилі підіймається до висоти 1180 (Мала Маришевська) - 1335 м над рівнем моря.

В Українських Карпатах виділяється два еколого-географічних варіанти розповсюдження яворових лісів: азональний - скельний і зональний - високогірний. Спільноти скельного варіанта утворюються на сильно кам'янистих або щебеневих ґрунтах з малопотужним гумусовим горизонтом, де життєвість бука помітно знижена.

Зональне поширення явора відзначено біля верхньої межі букових лісів (1250-1370 м. над рівнем моря), де він знаходить сприятливі для домінування екологічні умови.

Явір - досить світлолюбний вид, він не утворює монодомінантних співтовариств. Майже чисті яворини формуються на схилах південних експозицій, на кам'янистих малопотужних ґрунтах, де життєвість бука понижена. Як правило, це низькоповнотні (із повнотою 0,5-0,6) і нізкобонітетні (із бонітетом III-IV), ценотичні стійкі угруповання з одиничною домішкою ясена і в'яза гірського, а в II ярусі - бука. У надґрунтовому шарі характерні петрофільні і нітрофільні види - листовик сколопендровий, пролісок багаторічний, лунник оживаючий, часничниця лікарська, герань Роберта, кропива дводомна.

На поверхнево щебенистих або кам'янистих ґрунтах, що утворилися на багатих органічною речовиною материнських породах (алевролітами, аргіллітами, вапняками), формуються змішані яворники із значною участю в'яза гірського і ясена звичайного. Деревостан тут двох'ярусний, III бонітет, повнотою 0,5-0,6. У I ярусі ростуть явір, ільм і ясен, у II - бук. Всіх їх можна віднести до трьох асоціацій: ільмово-ясеневі яворини лунникові, проліскові і листовикові.

В азональному еколого-географічному варіанті, а також в зональному на більш багатих ґрунтах формуються буково-яворові деревостани I-II бонітету, зімкнутість 0,7-0,8, в яких явір і бук у віці 100-120 років досягають висоти 22 -25 м. Бук тут відновлюється краще явора, його підріс часто утворює суцільний ярус, тому такі яворник ценотично менше стійкі, ніж ільмово-ясеневі, і можуть змінюватися букняками. За фітоценотичною будовою вони об'єднані в трьох асоціаціях - вологих мезотрофних букових яворинах лунникові, проліскові та сирих мезотрофних букових яворинах кочедижникової. Перші дві характеризують азональні яворники, третя - зональна біля верхньої межі букових лісів.

Яворові ліси, незважаючи на їх обмежене поширення, мають важливе народногосподарське значення. Деревина явора високо цінується в меблевій промисловості (особливо явора кучерявого з хвилястою текстурою деревини та явора "пташине око"). Вона використовується також для виготовлення музичних інструментів (резонансовий явір). На щебенистих ґрунтах і біля верхньої межі лісу спільноти явора виконують важливу ґрунтозахисну та водоохоронну функції.

джерело матеріалу: Природа Українських Карпат / Голубець М. А., Гаврусевич А. Н. Загайкевич І. К. - Київ: Наукова думка, 1988 року - 208.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 30 серпня 2012 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):