На контакті висотних поясів бучин і ялинників сформована смуга смереково-ялицево-букових та ялицево-смереково-букових лісів. Основні їх спільноти поширені в Рахівському кристалічному масиві, а також на північному мегасхилах Полонинського хребта в межах висот 800-1100 м над рівнем моря. Рідше вони зустрічаються в Чорногорському масиві, в Горганах. Співвідношення головних едифікаторів спільнот буває різним, що залежить від висоти над рівнем моря, характеру клімату і грунтових умов. Участь смереки, як правило, збільшується на щебенистих грунтах і в урочищах, де нагромаджуються холодні повітряні маси. Фітоценози мають двох-, рідше триярусні споруди. Розрідженний перший ярус утворює ялина і ялиця; потужний і зімкнутий другий ярус - бук. Серед змішаних хвойно-листяних лісів ці спільноти відрізняються найвищою продуктивністю. Вони стійкі проти вітровалу, тому необхідно їх відновити у всіх корінних типах лісу. Найбільш характерними асоціаціями в даній субформацій є вологі мезотрофні ялицево-смерекові бучини чорнична і кіслична.

На базі сировинних ресурсів карпатських бучин діють Перечинський, Свалявський і Велико-Бичковський комбінати по хімічній переробці фітомаси бука. Деревина цієї цінної твердолистяної породи широко застосовується в меблевій промисловості. Не менш важливе значення букових лісів для підтримання екологічної стабільності ландшафтів і нормального гідрологічного режиму річок. При всьому цьому значні площі карпатських бучин в минулому трансформовані в біологічно нестійкі ялинові монокультури.

Тому в даний час важливою лісогосподарським, економічним та екологічним завданням є реконструкція біологічно нестійких монокультур ялини і поступове відновлення букових лісів в межах природних меж їх зростання.

джерело матеріалу: Природа Українських Карпат / Голубець М. А., Гаврусевич А. Н. Загайкевич І. К. - Київ: Наукова думка, 1988 року - 208.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 01 серпня 2012 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):