Автор: Федонюк Ольга
Спина у вужа звичайного (інші назви: вужак, біловухий гад, береговий гад, козаня.) сірого, оливково-сірого, оливкового, оливково-бурого, майже чорного кольору часто з плямами чи поперечними смужками. По бокам голови розміщується дві плями білуватих, жовтих або яскраво-оранжевих. Описаний для вужа звичайного меланізм та альбінізм.

Заселяє вуж звичайний береги річок, озер, ставків, заплавні луки, болота. Полюбляє заселяти заплави річкових долин, вологі ліси, чагарникові зарості. Може оселятися у житлових будівлях. Вертикальне поширення в Карпатах досягає 1600 м над рівнем моря. Пробудження після зимівлі у вужів відбувається у другій декаді березня – на початку квітня.
Автор: Шелевер Іван
 
Весняний період проводить далеко від водойм. До водойм переселяється в на період літніх місяців. В якості сховищ використовує порожнечі під камінням та корінням, купи хмизу, нори. Іноді оселяється в підвалах, в сараях, на городах, в стіжках сіна, в купах сміття. Вуж звичайний добре пірнає і плаває. В період парування в квітні-травні вужі збираються в кількості 1-2 самки і 5-10 самців. Сака відкладає 6-35 яєць в липні-серпні у купи прілого листя чи перегною, в гнилі пні, нори гризунів, у місця з достатньо високою вологістю. Відомі знахідки понад 1000 яєць, відкладених різними самками, в одному місці. Інкубаційний період триває близько 60 діб. Молодь з’являється на світ в кінці липня – на початку вересня. Відчуваючи небезпеку чи при переслідуванні, вуж відригує проковтнуту здобич і намагається втекти. Захисною реакцією вужа є також виділення екскрементів з сильним і неприємним запахом. Максимальна активність тварин припадає на першу половину дня, на час їх полювання.

В раціоні вужа звичайного домінують земноводні (жаби, кумки). Риба, ящірки, дрібні ссавці, птахи, черви та комахи також слугують їжею для вужа. Здобич завжди проковтує живцем.

джерело матеріалу: 1. Банников А.Г., Даревский И.С., Ищенко В.Г., Рустамов А.К, Щербак Н.Н. Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР. – Москва: Просвещение, 1977. – 415 с.; 2. Татаринов К.А. Фауна хребетних Заходу України. Львів: Видавництво Львівського ун-ту,
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 28 листопада 2005 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):