Автор: Федонюк Ольга
Забарвлення спини варіабельне – від сірого, сіро-бурого і коричнево-сірого – до жовто-бурого, червоно-бурого, мідно-червоного кольору. Рисунок на тілі дуже мінливий.

Вид поширений і звичайний по всій Україні. Мідянка (інша назва - мідяниця) – ксерофільний вид. Вона заселяє горбисті місця покриті дерево-чагарниковою рослинністю, зустрічається у світлих листяних, соснових і мішаних лісах по сухих галявинах та узліссях, рідколіссях, негустих чагарниках, схилах ярів, балок. Зрідка трапляється на відкритих ділянках степового типу, на луках. В Карпатах піднімається до 1400 м над рівнем моря.

Пік добової активності припадає на день. Активність зростає залежно від температури повітря і сонячної радіації. Під час переслідування часто приймає загрозливі пози, шипить. Нори гризунів і ящірок, порожнечі під камінням і поваленими деревами, тріщини в скелях мідянка використовує як сховища. Після зимівлі з’являється у березні-квітні. Шлюбний період – у травні. Мідянка – яйцеживородна тварина. В кінці серпня – у вересні самка народжує 2-19 малюків.

Живиться мідянка ящірками (прудка, живородна, веретільниця), вужами, мідянками, полівками, лісовими мишами, землерийками, пташенятами горобиних птахів, крупними комахами. Молоді мідянки після народження живляться молоддю ящірок. Вид занесений до Червоної книги України (категорія ІІ, вразливий).

джерело матеріалу: 1. Банников А.Г., Даревский И.С., Ищенко В.Г., Рустамов А.К, Щербак Н.Н. Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР. – Москва: Просвещение, 1977. – 415 с.;2. Земноводні та плазуни України під охороною Бернської конвенції // Під редакцією І.В.Загороднюка. – Київ, 1999. – 108 с.;3. Татаринов К.А. Фауна хребетних Заходу України. Львів: Видавництво Львівського ун-ту, 1973. – С. 27-47
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 24 грудня 2004 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):