Фото із ucmp.berkeley.edu
Гриби в житті лісових екосистем відіграють різноманітну роль. Частина з них, головним чином шапкові, утворюють на корінні дерев та кущів мікоризу, чим сприяють їх живленню. Деякі шапкові і багато мікроскопічних видів грибів разом із бактеріями та іншими мікроорганізмами розкладають органічні рештки, прискорюючи малий кругообіг речовин в природі. Інші окремі види, оселяючись на гілках дерев, які відстали в рості, прискорюють їх відмирання, виконуючи корисну роль очищення стовбурів від сучків. Однак значна кількість грибів спричиняє захворювання хвої, листків, гілок, стовбурів, коренів, що нерідко призводить до надмірного зрідження лісу, чи навіть загибелі – це паразитичні гриби.
Зупинимось на найбільш поширених грибах – збудниках хвороб, руйнівниках деревини, що завдають великої шкоди лісовим насадженням.

На території НПП „Синевир” найбільш поширеною деревною породою є смерека. Оскільки територія парку становить 40696 га, з них вкрита лісом площа 29747 га, то смереково-ялинових лісостанів – 40,5 % від загальної вкритої лісом площі. Зустрічається смерека як суцільними насадженнями, так і з домішкою бука і ялиці. На вищевказаних площах при проведенні лісопатологічних обстежень, було досліджено, що найбільшої шкоди завдає коренева губка, яка в природних насадженнях розвивається на пнях, часто переходить на корені та стовбури живих дерев, викликаючи в них центральну строкату гниль. Зі зростанням висот над рівнем моря вище 1000 м, шкідливість кореневої губки значно зменшується. Це пов’язано з відповідними температурними показниками. Стовбурну гниль спричиняє також ялинова губка, що викликає ядрову строкату гниль, переважно в насадженнях старше 60-70 років, але поширення її на території парку незначне. Поряд з кореневою губкою на висоті 800-900 м н.р.м. корені смереки уражає опеньок осінній, який оселяється на пнях та ослаблених деревах. Опеньок спричиняє гниль коренів, піднімається по стовбуру вверх до 2-3 м, викликаючи білу заболонну гниль.

Ослаблені дерева часто вражає облямований трутовик – викликає буру мішану гниль. Він масово заселяє повалені дерева, пні. Внаслідок природних пошкоджень, таких як вітер, випадання великої кількості снігу на крони дерев, де під його вагою появляються невеликі тріщини та розщелини на стовбурах дерев, в які попадає інфекція, що сприяє розвитку стовбурних гнилей.

Хвоя ялини вражається збудниками хвороби шютте, які викликають її пожовтіння і передчасне опадання, а шишки ялини уражаються іржею, що призводить до значного зниження врожаю. Ці гриби особливо шкідливі для молодого підросту в ялинових насадженнях.

На території парку бук росте в кількості 24,5 %, він сильно уражається різними грибними хворобами, особливо його стовбури. Найбільш небезпечним є справжній трутовик, який спричиняє мармурову мішану стовбурову гниль. Грибниця розвивається скритно і довго (10-15 років) після чого на стовбурі виростають плодові тіла і дерево через кілька років ламається і падає. Менш поширені несправжній трутовик, який викликає смугасту білу ядрову гниль; сірчано-жовтий трутовик – буру ядрову змішану гниль; луската жирна – буру ямчасту гниль; луската настовбурчена – білу змішану гниль стовбурів.

У глибоких місцях після механічних пошкоджень часто формуються раневі гнилі, збудниками яких найчастіше бувають лускатий трутовик (пістряк), глива звичайна, іноді зимовий гриб. Буки та ясени уражає ще трутовик щетинисто-волосий, стереум волосистий.

Були випадки, що на відмерлих стовбурах та пнях бука можна було побачити білу поверхневу гниль, що викликає її сумчастий гриб.
Дуб скельний займає незначну площу. Він зустрічається в межах населених пунктів. Основним збудником його хвороб є несправжній дубовий трутовик, який спричиняє білу ядрову гниль, відмирання камбію, утворення раноподібних рубців на стовбурах. Гниль стовбурів викликають також сірчано-жовтий трутовик, печіночниця звичайна, стереум волосистий, дубова губка тощо. Корені уражає опеньок осінній, який при загальному ослабленні насаджень може сприяти їх відмиранню. Гілки уражають клітрисовий та вілемінієвий некрози, листки – борошниста роса.

Граб звичайний уражають несправжній та сірчано-жовтий трутовики. На гілках і стовбурах зустрічаються «відьмині мітли».
Клен-явір є як постійною домішкою в ялинових лісах і, звичайно, в мішаних. Стовбурну гниль спричиняють кленовий та справжній трутовики, кореневу та комлеву гниль – плоский трутовик. На листках часто з’являється чорна плямистість.

Ільмові (в’яз, берест, ільм) уражає дуже небезпечна голландська хвороба, яка нерідко призводить до їх відмирання.
На осиці найбільш поширений осиковий трутовик, який масово уражає дерево у віці 20-30 років. Часто спостерігається ураження листків іржею.

Горобина звичайна уражається несправжнім трутовиком. На відмерлих деревах часто зустрічається трутовик бугристий.
Насадження сірої вільхи (стовбури) пошкоджують несправжній вільховий, променистий та облямований трутовики. В кронах виникають «відьмині мітли». Вільха зелена уражається вальсовим некрозом та різними плямистостями.

Сосна гірська, ялівець сибірський часто вражаються бурою сніжною плісенню, що вкриває хвою і гілки темно-бурою грибницею.
Інші деревні та чагарникові дерева, які зустрічаються на території парку, також уражаються стовбурними та кореневими гнилями, некрозними та раковими хворобами.

джерело матеріалу: http://mizgir.com.ua/hryby-%E2%80%94-komponenty-lisovyh-ekosystem
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 лютого 2011 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):