Фото із nezabarom.ua
Там, де Бистриця Надвірнянська виходить з гір на рівнину, розташоване місто Надвірна. Першою достовірною письмовою згадкою про Надвірну вважається 1589 рік. Саме тоді власник Пнівського замку Миколай Куропатва, якому належало місто, вніс протестацію до львівських городських книг з приводу втрати документів на свої маєтки через татарський напад. Серед перерахованих поселень згадується і містечко Надвірна.

Хоча поселенням могло існувати набагато раніше. На території Надвірної був замок, споруджений у XIV-XV ст. Ще дотепер збереглися залишки вежі та сліди муру у міському парку.

Вигідне розташування на шляху до Угорщини, близькість лісу й соляних покладів сприяли швидкому розвиткові Надвірної як торговельного й ремісничого центру. Багаті на глину околиці сприяли розвитку гончарства і кольорової кераміки. Високо цінуються також вироби надвірнянських майстрів зі шкіри із застосуванням техніки холодного і гарячого пресування, часто оздоблені різними металевими прикрасами. Славилися своїми виробами тутешні бондарі, котлярі, кушніри. На Бистриці та інших річках стояли млини, а в Пасічній гамарні виготовляли металеві вироби з місцевої залізної руди. Відомі були два ш:орічні ярмарки, на які приїжджали купці з Польщі, Молдавії, Угорщини і навіть з Московії.

У другій половині XIX століття місто стає важливим промисловим центром. До Надвірної приходить залізниця, тут відкриваються лісопереробний І нафтопереробний заводи, фабрика хліборобських машин, склозавод. Видобуток та переробка нафти стає провідною галуззю промисловости міста, запорукою його процвітання й добробуту міщан. У 1968 році було споруджено Монумент на честь 100-річчя надвірнянської нафти.

До міста прилягає село Пнів, відоме своїм замком. До появи Станіславівської фортеці його вважали найсильнішою твердинею Підкарпатського краю. Пнівський замок збудували у другій половині XVI ст. польські дідичі волоського походження Куропатви, які ще у другій половині XIV ст. дістали ці землі за військову службу від намісника Галичини Владислава Опольського. Викінченої форми замок набув у XVII ст. Твердиня стоїть на пагорбі, який, певно, колись був правим берегом Чорної Бистриці (так називали в давнину Бистрицю Надвірнянську на відміну од Золотої, нині Солотвинської).

у плані Пнівський замок — це неправильний п'ятикутник з наріжними оборонними баштами, спорудженими у різний час. Зовнішні мури, складені з ламаного каменю й цегли, завтовшки до півтора метра. Оборонні башти мали три яруси стрільниць, стіни — два яруси: долішні для гармат, горішні для ручної вогнепальної зброї.

Потрапити до замку можна було лише через в’їздову башту, до якої провадив перекинений через рів звідний міст.

За переказами, із замку йшов підземний хід з виходом у Надвірній, десь на території нинішнього парку. Існує легенда, що такий хід сполучав замок зі Скитом Манявським.

Поява замку сприяла перетворенню тутешнього давнішого поселення на місто. Історики вважають, що своєю назвою місто Надвірна також завдячує йому. Двір феодала обслуговувала велика кількість челяді, що оселялася здебільшого на Підзамчі. З часом поселення надвірної служби виросло в містечко з назвою Надвірна.

У 1648 році козацькі загони полковника Семена Височана здобули замки в Рожнятові, Заболотові, Перегінську, Палагичах, Більшівцях, Лючі. Пізньої осені 1648 р. повстанці та козацькі загони підійшли до Пнівської твердині, де сховалося багато навколишньої шляхти. Облога тривала кілька тижнів. Польські історики, серед них В. Лозінскі, А. Чоловскі, твердять, що, незважаючи на всі спроби повсталих і козаків, Пнівський замок щасливо оборонився. Тим часом український дослідник В. Грабовецький вважає, що, попри запеклий опір шляхти, Пнівський замок після кількох тижнів облоги повстанці таки здобули.

У 1676 році під час походу турецької армії Ібрагімпаші (Шайтана) впало 13 прикордонних замків, зокрема й Галицький. Турки зруйнували також Скит Манявський, обложили Станіславівську фортецю і Пнівський замок, проте здобути їх не змогли.

З розвитком і вдосконаленням зброї, особливо польової артилерії, оборонне значення Пнівського замку занепало. На початку XVIII ст. він і далі належав Куропатвам, з 1745 р. перейшов у власність Синявських, а згодом - Цетнерів, які мешкали в ньому до кінця століття.

Граф Цетнер сприяв розвиткові Надвірної, надав їй свій герб "Яструбець" - на срібному тлі переламана червона хоругва. Наприкінці XVIII ст. Цетнери обміняли свої маєтності на землі в околицях Монастириськ. Пнівський замок разом з иншими їхніми посілостями став власністю австрійської держави. А на початку XIX СТОЛІТТЯ орендарі розібрали споруди замку на будівельні матеріали, з яких у Надвірній спорудили броварню та інші будівлі. Хоча дещо збереглось до нашого часу.

джерело матеріалу: Незалежний культурологічний часопис - Галичина країна міст, 2005/36
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 06 лютого 2011 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):