Як їхав козак на Україну,
Пустив коня попасати в зелену траву.
Коня попасать в зелену траву,
Сам ліг спати-спочивати аж на могилу.
Ой спить козак, спить, приснив му ся сон,
Що з лівого рукавчика вилетів сокол.
Вилетів сокол — сумная печать,
Козаченько з того еону аж пробудився.
Як пробудився, на білі ніжки,
Долів, долів, долиною, аж до ворожки:
— Ворожко моя, відгадай ми сон,
Що з лівого рукавчика вилетів сокол.
— Ой яка би я ворожка була,
Щоб я тобі цего cону не відгадала.
Відгадаю сон, скажу ти правду:
Твоя мила дівчинонька в вишневім саду,
В вишневім саду засмученая,
Бо вже вона із нелюбом зарученая,
Біленьким платком сльози втирає,
Бо в неділю із нелюбом до слюбу стає.