Автор: Чинька Михайло
Автор: Чинька Михайло
Автор: Чинька Михайло
Навіть при побіжному знайомстві з рослинним світом Карпат впадає у вічі не тільки краса зеленого покриву, але й, передусім, його велика різноманітність та оригінальність.

Як бачимо, у Карпатських горах зосереджено більше половини представників усієї флори України. Чим пояснити таке багатство й різноманітність рослинного світу Карпат? Передусім, їхнім сприятливим географічним положенням, великою строкатістю середовища, обумовленою складним рельєфом і масивністю гір, різноманітними типами ґрунтів, і підстилаючих порід, помірними кліматичними умовами. Ботаніки недаремно називають Карпати зеленою скарбницею Середньої Європи. Тисячоліттями сприяла вона збагаченню рослинними формами близьких і віддалених рівнинних ландшафтів.

Познайомимося, хоча б коротко, з життям рослин у суворому гірському оточенні. Зі збільшенням висоти над рівнем моря знижується температура, скорочується вегетаційний період. Добові коливання температур у горах набагато більші, ніж на рівнинах, рідше повітря, а тому тепло інтенсивніше випромінюється із ґрунту, ночі завжди холодніші. Зате коливання температур між літніми й зимовими місяцями тут менші, як у рівнинних районах. Завдяки цьому в Карпатах успішно ростуть бук, ялиця, явір та інші деревні породи м'якого атлантичного клімату.

Чим вище в гори, тим меншим стає в повітрі вміст вуглекислого газу, з якого рослини в процесі асиміляції забирають вуглець. Одночасно збільшується кількість ультрафіолетових променів. Хто бував у горах, міг переконатись, як швидко можна загоріти навіть у зимові дні. Ультрафіолетові промені шкідливо впливають на ростові речовини — ауксини, руйнують їх і тим самим гальмують поділ клітин. Тому для більшості рослин високогір'я характерний карликуватий ріст. Він зумовлений також і дією низьких температур та постійних вітрів.

 На скелястих схилах рослинам важко дістати вологу із ґрунту. Тому їх коренева система широко розгалужена. Товста покривна тканина на листках забезпечує економне витрачання вологи. Ось молодило шорстке, що росте на вапняках. Зірване, воно може залишатися живим кілька місяців. Для захисту від випаровування листки гірських рослин густо вкриті волосинками.

А що буде, як ці рослини висадити на рівнині? Білотку альпійську (едельвейс) можна вирощувати й на рівнинах. Але її стебла вже видовжаться, листочки не матимуть характерного шовкового блиску, і цей символ високогір'я втратить свої чари. Сланка зелена вільха із криволісся в рівнинних умовах вже не буде сланкою. Тільки ті рослини, у яких філогенетичне, тобто історично, закріпився їх зовнішній карликуватий вигляд, збережуть його й в інших умовах. Мандруючи гірськими плаями, не можна не захопитися яскраво-жовтою арнікою, золотистим нечуй-вітром, небесно-синіми тирличами, полум'яно-червоними гвоздиками, безліччю інших квітів. Ще жодному художнику не вдалося відтворити на своєму полотні всю гаму їх кольорів. Вона обумовлена спеціальною барвною речовиною — антоціаном, нагромадженню якої в клітинах сприяє низька температура.

У горах випадає багато снігу. Він захищає зелене вруно від вимерзання. Його пухка ковдра зігріває вічнозелені рослини — папороть, блехнум колосистий, брусницю, журавлину, водянку, дріаду. Під ним ховаються й сланка сосна та вільха. Клітинний сік гірських рослин містить чимало цукру. Це теж захищає їх від шкідливої дії низьких температур. Сніг у горах затримується досить довго. Окремі рослини пристосувалися до цього й вегетують навіть під його покривом. Це такі види, як шафран Гейфелів, солданела угорська, кремена біла та інші. А як ростуть високо в горах смерека, кедр і модрина, стовбури яких відкриті вітрам і влітку й узимку? Як вони забезпечують себе вологою в умовах мерзлого ґрунту?

Ці рослини також мають ряд пристосувань, щоб вижити. Модрина на зиму скидає хвою й, таким чином, захищає себе від висушливих холодних вітрів. Продихи у хвої смереки й кедра закриваються. Це зменшує випаровування, але не завжди рятує. І часто на межі лісу можна побачити дерева із прапоровидними кронами. Суворі вітри висушують узимку навітряну частину крони.

Дерева на високогір'ї мають розгалужену кореневу систему, кремезні низькі стовбури, їхні гілки опускаються дуже низько. На висоті 1400— 1500 метрів сторічні смереки ледве досягають 10—15 метрів, на висоті 1600 метрів — не більше трьох-чотирьох. Ще вище смерека може рости тільки під покривом снігу.

Рідкісні рослини, що живуть тільки на обмеженій території й відсутні в інших місцях, називають ендемами. На ендеми, звичайно, багаті ізольовані острови та гірські країни. Так, наприклад, на Балканах відомо 6683 рослин, з них 1000 — ендемічні. У карпатській гірській системі відомо близько 240 ендемів, що становить 6,5 процента всієї карпатської флори.

Найбагатші на ендеми південні Румунські Карпати. В Українських Карпатах відомо 86 загальнокарпатських ендемів, у тому числі 18 східно-карпатських. Медунка Філярського мешканець Чорногори, Свидовця та Горган, астрагал Крайни відомий із вершин Близниці, дельфіній східно-карпатський росте на скелях чивчинських гір, а бузок угорський зберігся у верхів'ях рік Латориці, Ужа, Ріки та Стрия. Отже, зустріч із рідкісною рослиною — подія визначна й радісна.

Важко переоцінити наукове та народногосподарське значення карпатських ендемів, які ніде більше у світі не зустрічаються. Зникнення такого виду — це велика втрата для флори, бо людина ніколи не зможе відтворити його. Тому цілком зрозуміло, що індивідуальній охороні рідкісних рослин приділяється постійна увага. Для цього й створюється заповідники, резервати природи

Гірські регіони відзначаються також більшою насиченістю реліктовими рослинами, тобто такими, що збереглися з минулих геологічних епох. У Карпатах ретельно охороняються третинні релікти: тис ягідний, водяний горіх плаваючий; з раннього голоцену: сосна кедрова європейська, сосна звичайна; середнього голоцену: ялівець козачий, ясенець білий, ковила найкрасивіша, в'язіль широколистий та багато іншого.

джерело матеріалу: "Карпати очима допитливих" Стойко С. М., Єрмоленко Ю. А.; в-во "Каменяр", Львів - 1976, 96 ст.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 листопада 2006 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):