Для першого і другого періоду формування курортної забудови Трускавця найбільш характерними будівлями були лазні. У 1827 р. був побудований перший будинок з лікувальними лазнями, який добудували до існуючої корчми. Цей будинок мав планування коридорного типу. Згодом, у 1836 p., в Трускавці збудовано невеликий стаціонарний будинок для приймання ванн, що мав вісім кабін, з коридорним типом планування, з двостороннім розташуванням приміщень. Тоді ж побудовано чотири окремі будинки для відпочивальників. У цей період відбулося розмежування курортних будівель за функціональним призначенням - житло відокремилося від лазень. У 1853 р. у Трускавці побудовано нові лазні, які мали 30 кімнат для ванн на першому поверсі і чотири житлові кімнати на другому поверсі. Ці лазні мали коридорний тип планування з двостороннім розташуванням приміщень. Житлові функції будівлі об'єдналися з громадськими. У 1860 р. і в 1882 р. знову з'явилися стаціонарні лазні (лазні 1-го і 2-го класів) з коридорним розташуванням приміщень. Для вілл першого і другого періодів характерне анфіладне та коридорне планування.

Для третього періоду формування курортної забудови Трускавця найбільш характерними будинками були дерев'яні вілли та вілли-пансіонати. В цей період домінують два типи планувальних вирішень: анфіладне з центральним холом та коридорне з двостороннім розташуванням приміщень. До вілл з анфіладним розташуванням приміщень з центральним холом належить вілла "Білий дворик", 1895 р. (вул. С. Бандери, 21), "Сариуш", 1901 р. (вул. С. Бандери, 14), "Володимир", поч. XX ст. (вул. Т. Шевченка, 20). До вілл-пансіонатів, які мали коридорне планування з двостороннім розташуванням приміщень, належать: "Світезянка", 1898 р. (вул. Суховолі, 21), "Ґражина", 1898 р. (вул. Суховолі, 23).

Для четвертого періоду формування курортної забудови Трускавця (1921-1939 pp.) характерними типами будівель були вілли, вілли-пансіонати та санаторії. Муровані вілли та санаторії цього періоду, побудовані в стилі функціоналізму, мали коридорний тип планування з двостороннім розташуванням приміщень та змішаний. До будівель з коридорним плануванням належать: санаторій польських офіцерів, 1933-1935 pp. (вул. І. Франка, 14), "Унітас", 1938 р. (вул. С. Бандери, 22), "Віндзор", 1938-1939 pp. (вул С. Бандери, 26). До будівель зі змішаним плануванням належать вілли "Аїда", 1936 р. (вул. В. Біласа, 6), "Корнелія", 1930-і pp. (Не існує).

Для дерев'яних вілл четвертого періоду формування курортної забудови Трускавця, зведених в традиційних формах модерну 1921-1930-х pp., характерний коридорний тип планування з двостороннім розташуванням приміщень. До них належать вілли-пансіонати: "Вавель", 1928 р. (пров. Тихий, 1), "Рекорд", 1928 р, (пров. Тихий, 3) та вілли: "Мірка", 1928 р. (вул. Т. Шевченка, 33), "Ґопляна", 1925-1926 pp. (вул. С. Бандери, 3).

Дослідження пропорцій будівель показали, що планувальні вирішення вілл та санаторіїв Трускавця досліджуваного періоду були гармонізовані шляхом використання співвідношення сторони квадрату до його діагоналі. Найчастіше вживаними числами співвідношень були "2", "3", "4".

Зміни, які відбувалися у архітектурно-композиційних вирішеннях будівель Трускавця XIX - першої половини XX ст., тісно пов'язані з чотирма періодами формування курортної забудови поселення. Для кожного з цих періодів характерні певні типи архітектурно-композиційних вирішень фасадів. У досліджуваний період розповсюджується декілька принципових архітектурно-композиційних схем.

Потрібно зазначити також, що колористичні вирішення будівель Трускавця досліджуваного періоду, згідно з літературними джерелами та іконографічними матеріалами, були монохромними.

У першому і другому періодах (1827-1894 pp.) у вирішеннях фасадів дерев'яних вілл Трускавця, які тоді будувалися у "швейцарському" і "норвезькому" стилях, переважають центральноосьові симетричні композиції, трапляються також асиметричні. Акцент головної осі виразно підкреслювався центральним ризалітом у вигляді веранди, яка виступала з площини фасаду на рівні першого поверху і завершувалася двосхилим дахом з різьбленим причілком. Прикладами таких будівель можуть слугували вілли: "Під пастухами" (1875 p.), "Гетьманський дворик" (близько 1848 p.), "Рабинівка" (1892 p.). В цей час трапляються також двоосьові і триосьові вирішення центрально-симетричного фасаду. При значній довжині фасаду головну вісь часто підкріплювали бічними осями за допомогою бічних веранд. До прикладів таких будівель потрібно віднести віллу "Ковалівка" з двома невеликими верандами і "Нові лазнички" з трьома виступаючими на рівні мансарди дерев'яними еркерами.

Для третього періоду (1895-1920 pp.) характерні центрально-симетричні та асиметричні композиції фасадів. До будівель з явно вираженим центрально-симетричним одноосьовим фасадом належать дерев'яні вілли: "Білий Дворик" (1895 р.) з виступаючою по центру верандою на рівні першого поверху і мансарди та "Клюберг" (1907 р.) з виступаючою по центру верандою-галереєю на рівні першого, другого поверхів і мансарди. У віллі "Анастасія" (1907 р.) характерно виражений центрально-симетричний двоосьовий фасад з двома бічними виступаючими ризалітами. Будівлі з асиметричними фасадами представлені такими дерев'яними віллами, як "Світезянка" (1898 р.) з виступаючим бічним ризалітом, завершеним вежечкою з ажурним ліхтарем, "Ґражина" (1898 р.) з кутовою вежею, "Погонь" (1912 р.) з бічним еркером, завершеним пірамідальним дахом.

У четвертому періоді (1921-1930-х pp.) домінує асиметрична композиція фасаду, застосована при будівництві приватних мурованих вілл і санаторіїв у стилі функціоналізму. До прикладів будівель з асиметричним вирішенням фасадів належать муровані вілли: "Корнелія" 1930-і pp.), "Здоров'я" (1927-1929 pp.) з асиметрично розміщеною ризалітною частиною на головному фасаді і "Аїда" (1936 р.) з асиметрично розміщеною, виступаючою півкруглою верандою на головному фасаді; муровані санаторії: "Віндзор" (1938-1939 pp.), "Унітас" (1938 p.), "Кришталевий палац" (1939 р.) з асиметричним трактуванням фасадів.

Необхідно також зазначити, що в цей період трапляється також симетрична рівноакцентна композиція фасаду у будівлях, зведених в традиційних формах модерну 1920-1930-х pp., яка, можливо була присутня у попередні періоди, але до нашого часу прикладів таких будівель не збереглося. До вілл з симетричним рівноакцентним фасадом можна віднести дерев'яну віллу "Едем" (1931 p.), прикрашену по всій довжині фасаду відкритими балконами-галереями на рівні першого, другого поверхів і мансарди, яка причілком свого даху підкреслює симетричне вирішення фасаду.

До прикладів будівель з центральносиметричною композицією цього часу відносяться такі дерев'яні вілли, як "Модрина" (1930-і pp.) з виступаючою ризалітною частиною, "Яся" (1935 р.) з виступаючою по центру верандою на рівні першого поверху і мансарди, "Ґопляна" (1928 р.) з виступаючим по центру балконом-галереєю на рівні першого, другого поверхів і мансарди, "Венера" (1928 р.) з двома бічними ризалітами на головному фасаді.

Дослідження пропорцій показали, що композиції фасадів вілл Трускавця цього періоду побудовані на основі співвідношення сторони квадрата до його діагоналі. Узгодження габаритів архітектурних форм здійснювалося з допомогою геометричної подібності діагоналями. Габарити вілл, які мали горизонтальну композицію фасаду, вписувалися в два квадрати. Архітектурні форми цих вілл узгоджувалися діагоналлю "2". Така система зустрічається в композиції фасадів вілли "Постій" (1843 р.) та вілли "Едем" (1931 p.). Отже, архітектурно-композиційна схема, характерна для історизму першого періоду, трапляється і значно пізніше, у традиційних формах модерну у четвертому періоді.

Габарити вілл з вертикальною композицією фасаду вписуються в квадрат. Узгодження архітектурних деталей також здійснювалися діагоналлю "2" і "З". Прикладом такої композиції фасаду можуть слугувати вілли "Під Божою Матір'ю" (1898 р.) та "Ґопляна" (1925-1926 pp.). На основі цього можна зробити висновок, що архітектурно-композиційна схема, характерна для модерну другого періоду, згодом повторюється в традиційних формах модерну.

В період функціоналізму у формуванні об'єму будинку та його фасаду гармонійність пропорцій досягнута співставленням різних відповідно узгоджених об'ємів та співвідношенням розміру прорізів з площиною стіни. Тут можливе більше розмаїття в пропорціюванні. Так, наприклад, у просторовій композиції санаторію "Кришталевий палац" (1939 р.) використано два типи діагоналей "2" та "3".

Для курортної забудови Трускавця характерне вільне розташування будинку на ділянці, у формуванні архітектурно-композиційних вирішень якої важливу роль відіграє вибір кута будівлі, а також розташування структурних елементів фасадної композиції, таких як галереї, вежі та еркери.

У формуванні архітектурно-композиційних вирішень будівель досліджуваного періоду присутні такі варіанти розташування галерей: 1) на всю ширину фасаду; 2) заглиблена галерея по центру фасаду; 3) виступаюча галерея по центру фасаду; 4) асиметричне розташування. Галереї, розташовані на всю ширину фасадів характерні для першого і другого періоду формування курортної забудови Трускавця ("швейцарський" стиль) і пізніше повторюються в четвертому періоді (традиційні форми модерну). Заглиблені галереї по центру фасадів, застосовуються переважно у другому періоді, характерні для вілл "закопанського" стилю та традиційних форм модерну. Виступаючі галереї по центру фасаду присутні у першому і четвертому періодах у віллах, збудованих у "швейцарському" стилі, та традиційних формах модерну. Асиметричне розташування галерей характерне для вілл четвертого періоду (традиційні форми модерну) і, як структурний елемент фасадної композиції, в період функціоналізму.

Важливим структурним елементом фасадної композиції досліджуваного періоду є також вежі та еркери. Асиметрично і симетрично розташовані вежі характерні для третього періоду ("закопанський" стиль). Також тоді трапляються в композиціях фасадів асиметрично розташовані еркери. Симетрично розташовані еркери характерні для четвертого періоду (традиційні форми модерну).

Для віллової та санаторно-курортної забудови характерне вільне розташування будівель, у формуванні якої важливу роль відіграє форма кута будівлі. Для будівель досліджуваного періоду найбільш характерним є прямий кут. Зрізаний кут трапляється у третьому періоді ("закопанський" стиль та український модерн) і надає віллам більш мальовничого характеру. Кутові вежі характерні для традиційних форм модерну четвертого періоду. Для контрастних форм функціоналізму властиве заокруглення кутових елементів.