У зв'язку з широкомасштабністю денатуралізації природних ландшафтів у світі приділяють належну увагу збереженню решток незайманих антропогенним впливом природних угідь. Наприклад, у США в 1994 р. був прийнятий "Закон про дику природу" (Wilderness), згідно з яким під охорону взято 40 млн га природних ландшафтів з різними типами рослинності. Бажано такий закон прийняти і в інших країнах, де збереглися природні ландшафти.

Процес денатуралізації лісових ландшафтів відбувався швидкими темпами у всіх густозаселених регіонах Європи, в тому числі і в Карпатах, де на значній площі вони трансформувалися на сільськогосподарські угіддя. Водночас відбувалася інсуляризація лісових масивів, а також зміна їх природної ценотичної та вікової структури внаслідок мо-нонокультурного та плантаційного напряму в лісовому господарстві. Такі широкомасштабні трансформації негативно вплинули на біологічне й ценотичне різноманіття та екологічну стабільність лісів. Тому зараз перед лісівничою наукою стоїть важлива дилема переходу до натурально близького лісового господарства, яке повинно вестись за зразком екологічно стабільних пралісових екосистем, а отже, й дилема їх збереження. На Лісовому Конгресі ЮФРО (IUFRO) в Мюнхені (1976) була створена спеціальна організаційна структура "Праліс" (Urwald), завдання якої полягає у збереженні природних лісів Європи. Цьому питанню було приділено увагу учасників Міжнародного Конгресу ЮФРО з букових лісів у Львові (1995), Міжнародного лісового Конгресу у Фінляндії (1996), Лісового форуму Міжнародної організації "Pro Silva" у Голландії (1997). У 2003 р. в Мукачеві була проведена міжнародна конференція і "Natural forests in the temperate zone of Europe-values, utilization". ЇЇ учасники, ознайомившись з буковими пралісами Закарпаття, констатували, що вони мають загальноєвропейське значення. Таке ж значення мають і природні бучини в словацькій частині Бескидів. Комітет МАБ ЮНЕСКО, оцінивши науково-природниче значення пралісів Карпат, які збереглися на площі 77971,6 га (площа заповідного ядра - 29278,9 га), на пленарному засіданні 2007 року в Новій Зеландії включив їх до списку Світової природної спадщини. Таких пам'яток у світі є лише 174. Серед них Єллоустонський національний парк, Галапагоські острови, оз. Байкал та інші унікальні природні об'єкти. Із згаданої площі букових пралісів у Карпатському біосфер-ному резерваті є 14541га, а в Ужанському НПП - 2532 га. Це "Золотий фітоценофонд" карпатської природи. Ценотична структура букових пралісів з'ясована в багатьох публікаціях (Zlatnfk, 1938; Korpel', 1989; Hruby, 2002; VolosCuk, 2003; Стойко, Цурик, Третяк, 1982; Пар-пан, 1994; Чернявський, 2000; Шпарик, Комамот, Сухарюк, Вінтер, 2002 та ін.).


Екологічні засади лісівництва, наближеного до природних лісів
Циклічний за віком розвиток фітоценозів у пралісах (1) та лінійний у штучно створених деревостанах (2)
Чим масштабніша й глибша антропогенна трансформація лісових формацій, тим актуальнішою стає потреба у збереженні непору-шених пралісових екосистем, які містять цінну для лісівничої науки й практики екологічну інформацію. З'ясуємо їхнє багатогранне науково-природниче значення.

Модельне значення пралісових екосистем для лісівництва, наближеного до природного. Як в Україні, так і в більшості інших держав Європи, зараз переважають ліси культурного походження, які за віковою й ценотичною структурою, а отже, і за екологічною стабільністю, відрізняються від природних фітоценозів. Тому в останні роки лісівники обґрунтували систему вирощування лісів, наближених до природних екосистем та принципи вибіркового лісокористування (Walter, 1995 та ін.). У німецькій лісівничій літературі вона одержала назву "Naturnahe Fostwirtschaft", а в англомовній "Close-to-nature forestry". Система лісівництва, наближеного до природних лісів, спрямована на невиснаж-ливе лісокористування, збереження постійності лісових фітоценозів та постійності виконання ними водо- і ґрунтозахисної й соціальної функцій, на підтримання взаємозв'язків між автотрофним і гетеротрофним блоками і педосферою та забезпечення їхнього гомеостазу. Таким чином вона дає змогу усунути протиріччя між екологічними вимогами щодо збереження лісів та економічними потребами використання лісосировинних ресурсів.

У пралісових екосистемах відбувається циклічний за віком розвиток фітоценозу, не розриваються взаємозв'язки між автотрофним і гетеротрофним блоками та педосферою, що забезпечує в них безперервний речовинно-енергетичний обмін та екологічну стабільність.

У пралісах відбувається природний відбір ценокомпонентів, краще пристосованих до відповідних умов лісового середовища, тому вони функціонують як гомеостазні екосистеми.


За цими характеристиками якісно відрізняються створені плантаційним методом культурфітоценози. В одновікових та ценотично простих деревостанах слабо виражений природний відбір, понижена адаптивна здатність деревних порід до природного середовища. Для культурфітоценозів характерний лінійний розвиток. Вони не здатні до відновлення природним шляхом і саморегулювання, тому потребують рубок догляду та спеціальних лісокультурних заходів. Отже, в лісогосподарській інфраструктурі потрібно віддавати перевагу системі лісівництва, наближеного до природних лісів. Найкращими природними моделями для неї є пралісові фітоценози.

Логістичне значення. Протягом тривалого процесу філоценогенезу в натуральних лісових екосистемах нагромадилася багата наукова інформація про їх розвиток - сильвагенез, ценотичну структуру, географічне поширення, функціональну здатність до саморегулювання, біологічного самозахисту, самовідновлення. Тому вони є цінними об'єктами для фітоценології, екології, педології, біогеографії, зоології та інших природничих наук, які вивчають складні взаємозв'язки рослинного й тваринного світу з природним середовищем. Для ботанічної географії та історії особливо цікаві реліктові й ендемічні пралісові фітоценози, які дають змогу з'ясувати розвиток рослинного покриву в післяльодовиковий період.

Глобальне потепління в біосфері та зміна клімату впливають на динамічні тенденції рослинного покриву. Про це свідчать результати досліджень підняття верхньої межі лісу на Кавказі та Уралі й інших гірських регіонах. Довговічні пралісові екосистеми є природними моделями для моніторингу впливу кліматичних змін на рослинні формації. У гірських регіонах на короткій відстані проявляються ті географічні закономірності поширення лісових формацій, які в рівнинних ландшафтах спостерігаються на значно ширшій території. Тому вони є придатними екологічними моделями для з'ясування змін рослинного покриву внаслідок глобального потепління. Для таких досліджень в Карпатах особливо цікаві букові та яворово-букові праліси на верхній межі лісу на полонинах Кременець (1221 м н.р.м.), Розсипанець (1107 м н.р.м.), Кінчик Буковський (1250 м н.р.м.) в Ужанському НПП, смерекові праліси на Попі Івані Мармароському (1937 м н.р.м.) та в Чорногірському масиві (2061 м н.р.м) Карпатського біосферного резервату.

Значення для збереження біологічного різноманітття. Унаслідок монокультурного напрямку в лісовому господарстві, у лісових формаціях спостерігається збіднення не лише видового складу дендрофлори та трав'яно-мохового покриву, але й мікобіоти, ґрунтової мезофауни та ґрунтових мікроорганізмів, що стало причиною погіршення фізико-хімічних властивостей ґрунтів та їх родючості. Тому вагомою є екологічна роль пралісів щодо збереженя біологічного різноманіття. У природних бучинах існують сприятливі умови для поширення раритетних видів лишайників роду Lobaria, для росту рідкісних видів родин Liliaceae, Orchidaceae, Amaryllidaceae, Rosaceae та ін. У широколистяних лісах зберігається генофонд диких родичів культурних рослин - черешні (Cerasus avium (L.) Moench), береки (Sorbus torminalis Grantz.), порічок (Ribes L.), аґрусу (Grossularia Mill.) та інших, який має значення для покращення генофонду їхніх культурних сортів. У природних смеречинах зберігаються популяції таких раритетних бореальних видів як баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh.), багаторядник списовидний (Polystichum lonchitis (L.) Roth), одноквітка звичайна (Moneses uniflora (L.) A. Gray) та ін. У віддалених природних лісах існують сприятливі екологічні умови для збереження популяцій рідкісних видів хребетних і безхребетних тварин.

Значення для збереження фітоценотичного різноманіття. Пралісові екосистеми, які сформувалися в різних кліматичних і едафічних умовах, вирізняються значною фітоценотичною різноманітністю, що забезпечує їх екологічну стабільність. У зв'язку з монокультурним напрямом у лісовому господарстві відбулося фітоценотичне спрощення штучно створених деревостанів, що стало причиною їх екологічної дестабілізації. Натуральні ліси, як зразки корінних екосистем, дають змогу відтворити первинну фітоценотичну структуру трансформованих деревостанів, а отже, зберегти їх фітоценотичне різноманіття.

Біодисперсне значення. Пралісові екосистеми в національних природних парках та заповідниках слугують природними осередками, з яких відбувається збагачення біологічними видами, генетичними ресурсами прилеглих господарських лісових і лучних угідь, завдяки чому підтримується їх біологічне різноманіття, а отже й ценотична стабільність. Важливу роль у розповсюдженні діаспор виконує лісова фауна. Чим окультуреніше навколишнє середовище, тим вагоміше біодисперсне значення природних лісів.

Генетичне значення. Завдяки багатовіковому природному відбору деревних порід у натуральних екосистемах виникли у відповідних екологічних умовах різні генотипи, фенотипи, екотипи, пристосовані до місцевих умов. Тому вони є природним сховищем генетичних ресурсів , які треба досліджувати, зберігати та використовувати для покращення генофонду лісів і в інших регіонах.

Екоосвітнє значення. Натуральні лісові екосистеми - це своєрідна "природна лабораторія", в якій можна стежити за складними взаємозв'язками між автотрофним, гетеротрофним блоками і середовищем та за силвагенезом. Багату екологічну інформацію, яка стосується функціонування природних екосистем треба використовувати при вирощуванні екологічно стабільних культурфітоценозів.

Ландшафтно-естетичне значення. У пралісах збереглася гармонія та краса споконвічної природи. Вона має значення для духовної насолоди людини та різних галузей мистецтва.

джерело матеріалу: "Сторіччя створення пралісових резерватів в Українських Карпатах", С. Стойко, В. Копач
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 23 червня 2013 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):