На території Українських Карпат ростуть 4 види берези, серед яких основна ценотична роль належить березі бородавчастої. Береза пухнаста і низька зустрічаються лише зрідка на торф'янистих ґрунтах на Прикарпатті. На початку століття її відзначали також в заболочених угіддях Закарпаття (біля села Буштина). У вологих лісах в околиці Надвірної одинично зустрічається береза ​​темна.

Березові ліси (формації Betuletea pendulae) із берези бородавчастої займають площу близько 2 - 3 тис. га. Вони не мають великого економічного значення, але надзвичайно важлива їх ґрунтозахисна роль, оскільки береза ​​росте переважно на скелястих схилах, малопридатних для інших деревних порід. Завдяки фітонцидністю і декоративностю, березові ліси мають рекреаційне і естетичне значення і тому є бажаним компонентом ландшафтів в зелених зонах навколо міст і санаторно-курортних комплексів. Бруньки берези широко використовуються в медицині. Березовий сік має цілющі властивості, також застосовується в парфумерній промисловості. Все це визначає березу як одну з найцінніших деревних порід.

На території Українських Карпат березові ліси представлені двома, відмінними як у філоценогенетичному, так і лісогосподарському відношенні категорій - корінних і похідних спільнот. Корінні березняки збереглися тільки на кам'янистих розсипах, званих "греготами", і мають реліктовий характер. У оліготрофних едатопах, непридатних для інших деревних порід, вони збереглися, мабуть, з останнього міжльодовикового періоду. В даний час найбільші їх масиви відомі в Ґорганах (на кам'янистих розсипах в басейні Прута). Вони поширені тут у межах 500-900 метрів над рівнем моря, мають важливе значення для вивчення післяльодовикової історії рослинності в карпатському регіоні та підлягають охороні.

Корінні березняки характеризуються простою ценотичною структурою. Як правило, вони одноярусні. Лише іноді їх компонентами є сосна звичайна, горобина, ялина європейська (Ґоргани), вільха сіра (Вулканічний і Полонинський хребти).

Похідні березняки зустрічаються в межах висот 300-1000 метрів над рівнем моря. Вони виникли переважно в результаті лісових пожеж, на еродованих схилах, деградованих сінокосах і пасовищах. Великі їх площі є в Тячівському, Хустському, Іршавському та інших районах Закарпатської області і підлягають реконструкції як малоцінні угруповання.

Похідні березняки виростають в більш багатих типах лісорослинних умов і домінантом їх надґрунтового покриву переважно є орляк. Як правило, це короткочасні спільноти, поступово змінюються корінними лісовими фітоценозами, на місці яких вони виникли. Якщо процес відновлення корінних лісів протікає повільно, слід застосовувати лісокультурні і лісогосподарські заходи по його прискоренню. При цьому, однак, необхідно враховувати меліоративне значення берези в бідних типах лісорослинних умов.