Україна займає південно-західну частину Руської рівнини, Кримські гори і Українські Карпати. Загальна її площа становить 603,7 тис. га, або 0,12% поверхні Земної кулі. Велика протяжність території і розмаїття природних фізико-географічних чинників зумовили чітке виділення в Україні таких природних зон і гірських країн: Українське Полісся, Лісостеп, Степ північний (Байрачний), Степ південний, Кримські гори та Українські Карпати. Основною закономірністю в розміщенні природних комплексів для рівнинних територій є широтна географічна зональність, а для гірських - вертикальна поясність. Найістотніші чинники середовища, що безпосередньо впливають на життя лісу, рельєф, ґрунти і клімат.

Рельєф. При вивченні лісових ресурсів України, їх розміщення та використання, шляхів підвищення продуктивності та біологічної стійкості лісів необхідно враховувати природні умови (геологічну будову, рельєф, ґрунти, клімат та ін.).

Один із провідних і визначальних компонентів природи - рельєф. Він справляє великий вплив на ріст і розвиток лісу, а також на його розміщення. Г. Ф. Морозов (1924) підкреслював, що рельєф впливає на життя лісу всіма своїми складовими, як-от: висота над рівнем моря, крутизна схилів, форми поверхні. Рельєф справляє вплив на атмосферу, геологічні процеси і ґрунт, зумовлює розподіл сонячної енергії (кількість тепла і світла), великою мірою визначає кількість опадів, інтенсивність випаровування, напрям і силу вітру, розподіл і танення снігу, поверхневий стік, змив верхніх шарів ґрунту, ерозійні процеси в ньому тощо. Таким чином, рельєф створює місцевий мікроклімат і впливає на ґрунтотвірні процеси, визначаючи товщину ґрунту, його зв'язок із материнською гірською породою, а також регулює гідрологічні процеси.

Розглядаючи конкретні форми впливу рельєфу на лісову рослинність, Г. Ф. Морозов вказував на його роль у поширенні деревних порід, в їх рості й формі, утворенні рас (наприклад, гірська і долинна смерека). Рельєфом визначаються тривалість вегетаційного періоду, величина приросту, якість підстилки, склад живого покриву, лісовідновна здатність та ін. Вплив його на природні чинники росту лісу і на напрям лісогосподарської діяльності проявляється в лісах усіх призначень, залежить від вираженості самого рельєфу. Особливо велике значення має характер рельєфу в лісах водоохоронно-захисного значення. Тому в таких лісах вплив на природні процеси слід визначати точніше й диференційованіше. Проте рельєф не можна включати до числа екологічних чинників. Вплив кожного екологічного явища і чинника на ріст лісу трансформується залежно від рельєфу й окремих його складових, зумовлюючи особливості екологічних чинників (Г. П. Мотовилов, 1955). В даних кліматичних, ґрунтових та інших умовах можна встановити безпосередній загальний зв'язок між особливостями рельєфу і характером росту лісу. Цей зв'язок широко використовується при проведенні лісогосподарських заходів. Так, залежно від крутизни схилів та експозиції виділяють особливо важливі захисні господарські частини, визначають способи рубок лісу і догляду за ним тощо. При класифікації типів лісу і лісорослинному районуванні гірські ліси розчленовують на висотні пояси і дають оцінку відносно їх висоти (наприклад, пояс високогірських хвойних лісів та ін.). Лісовпорядкування при складанні проектів організації лісового господарства враховує особливості рельєфу при розробці комплексу лісогосподарських заходів. В гірських умовах характер рельєфу великою мірою зумовлює розміщення лісів, організацію і ведення лісового господарства.

Ліс - дуже складний об'єкт, що пояснюється існуванням різноманітних форм взаємодії, з одного боку, між самими деревними і чагарниковими рослинами, а з другого - між деревними, чагарниковими рослинами і середовищем. Всі лісові явища, природні чинники і процеси слід розглядати у тісному зв'язку з іншими чинниками, явищами і процесами. Г. П. Мотовилов відзначає, що явища і процеси, які відбуваються в лісі, не можна звести до якоїсь однієї схеми, прийнятної для всіх умов лісового господарства.

Властивості деревних порід залежать від природних чинників і проявляються в природному відновленні лісу і його розміщенні, зміні порід, їх вітростійкості тощо. Особливості природи, в тому числі і рослинних угруповань окремих районів, зумовлені геологічним минулим. Український кристалічний щит сформований переважно докембрійськими кристалічними породами. Найпоширенішими є магматичні та метаморфічні утворення, що становлять не менше ніж 90% порід. Вони складаються із гранітів, гнейсів, кристалічних вапняків, кварцитів тощо. Зверху їх перекриває малопотужний шар четвертинних відкладів.

 

На території України налічується близько 23 тис. рік, річок і струмків, їх загальна довжина становить 170 тис. км. Річкова сітка країни належить до басейнів Чорного та Азовського морів і частково - до басейну Балтійського моря. У зв'язку з неоднаковими кліматичними умовами, характером рельєфу, геологічною будовою місцевості та положенням над рівнем моря розвиток річкової сітки на території України неоднаковий. Найгустіша річкова сітка в Карпатах (до 1,1 км/км²).

Ґрунти. Згідно з вченням В. В. Докучаєва, під ґрунтом слід розуміти поверхневий горизонт суші, створений у результаті дії живих організмів на материнські гірські породи в різних умовах клімату і рельєфу. Ґрунти, таким чином, утворені самими рослинами і для рослин. Вони забезпечують рослини необхідними елементами зольного й азотного живлення та водою. Разом із кліматом, гірськими породами і рельєфом ґрунти відіграють важливу роль у розподілі рослинності, у тому числі й лісової, у зональному й висотному планах. Від ґрунту залежать продуктивність і швидкість росту лісонасаджень, приріст запасу деревини на одиницю площі, технічні властивості деревини, форми кореневої системи дерев і ступінь стійкості лісу проти шкідливих чинників - пошкоджень вітром, шкідниками і грибними хворобами, коливань температури повітря й ґрунту.

Довговічність лісу значною мірою залежить від ґрунту та ступеня його зволоженості. Оптимальними для більшості основних лісотвірних порід є свіжі і вологі умови місцезростання. П. С. Погребняк (1944) підкреслював, що ступінь зволоження свіжих умов місцезростання буде оптимальним для сосни, раннього дуба, берези бородавчастої, ялиці, модрини тощо, а вологих - для смереки, осики, берези пухнастої, дуба пізнього та інших порід. До чинників, що погіршують ріст лісу, належать сухість ґрунтів або надмірне їх зволоження. Сухість ґрунтів часто поєднується з їх бідністю за хімічною родючістю. Це стосується бідних ґрунтів на дюнних пагорбах із сосновими деревостанами низької продуктивності (сухі бори). Надмірне зволоження призводить до зменшення приросту, а сильне заболочення - до повної його затримки. В такому разі виникає необхідність у регулюванні водного режиму ґрунтів шляхом меліоративних заходів. Недооцінка ґрунтових умов та їх зволоження при лісовирощуванні й організації основних лісогосподарських заходів може призвести до небажаних наслідків.

Основний ґрунтовий фон у Прикарпатті - дерново-підзолисто-глейові ґрунти, якими вкриті майже всі межиріччя та високі тераси річок. Вони утворились під широколистяними або мішаними (дубово-буковими, дубово-буково-смерековими) лісами на важко суглинистих безкарбонатних елювіально-делювіальних відкладах. Профіль цих ґрунтів чітко диференційований. Елювіальний горизонт пухкий, має сліди сильного оглеєння в минулому і сучасного періодичного перезволоження. Ілювіальний горизонт надзвичайно щільний, оглеєний, водонепроникний.

Дерново-підзолисто-глейові ґрунти глибоко вилуговані, сильно кислі (рН 3,8-4,5), гумусу містять від 1,5 до 3%. На лесоподібних карбонатних суглинках зрідка трапляються сірі лісові ґрунти. У долинах прикарпатських рік дуже поширені лучні, лучно-болотні та болотні ґрунти, подекуди є і торфовища.

 

Клімат. Ріст і розвиток лісостанів, їх продуктивність і розміщення визначаються складним комплексом зовнішніх чинників - кліматичних, едафічних і біотичних. Розміщення природних лісів, їх склад, запаси деревини на одиниці площі, її технічні властивості значною мірою залежать від особливостей клімату.

Кліматичні умови України визначаються насамперед її географічним положенням. Вони формуються у процесі взаємодії таких основних чинників кліматоутворення, як сонячна радіація, циркуляційні процеси в атмосфері, підстилаюча земна поверхня. Майже вся територія країни (за винятком невеликої частини Південного берега Криму) розташована в помірному поясі.

Крім того, у гірських умовах клімат має свої особливості. Один із вирішальних кліматотвірних чинників - радіаційний режим, що визначав основні закономірності внутрішньорічного і просторового розподілу термічних умов на земній поверхні. Річна сумарна радіація на території України становить 95-97 ккал/см² у північних та північно-східних районах і до 125-127 ккал/см² - на Південному березі Криму. Основна частина сонячної радіації припадає на теплий період року, переважно на травень - вересень.

Важливий чинник кліматотворення - циркуляція атмосфери. Вона зумовлює перенесення повітряних мас, сприяє перерозподілу тепла й вологи. На Україну часто переміщуються повітряні маси Атлантичного океану, Арктики, Сибіру та інших районів. Від проходження циклонів і викликаних ними атмосферних фронтів залежить кількість опадів. Циклонічна циркуляція переважає взимку і навесні, а антициклонічна - влітку і восени. Щорічно над Україною проходить понад 45 циклонів та 35 антициклонів.

Істотне кліматотвірне значення мають циклони, що приходять із північного заходу і заходу, їх наслідок - рясні опади, відлиги взимку й похолодання влітку. Південно-західні циклони, які проникають через Карпати з Середземного моря, а також чорноморські циклони викликають взимку різкі потепління з відлигами до 10-18°С. Глибокі циклони спричиняють тривале погіршення погоди, що характеризується великими опадами при значному посиленні вітру. В Карпатах такі сильні вітри разом із великою кількістю опадів часто викликають катастрофічні повені, вітровали й буреломи.

Вітровий режим залежить від сезонного розподілу баричних систем та їх взаємодії. Протягом вересня - квітня в Україні віють головним чином західні, південно-західні, північні та північно-західні вітри. Пересічна річна швидкість вітру дорівнює 5 м/сек. Найбільша швидкість вітру спостерігається в Карпатах та Кримських горах - 35-50 м/сек (Г. Ф. Прихотько, М. І. Щербань, 1965).

Опади на території України розподіляються дуже нерівномірно. їх кількість змінюється залежно від пори року, рельєфу, географічного положення місцевості та інших чинників. Найбільше опадів випадає у гірських районах Карпат (1500-1600 мм на рік).