ОЙ БО ТОТІ ЛЕГІНИКИ ТАКИЙ ГОНОР МАЛИ
Ой кувала зозулиця коло того бовта.
"Утікайте, легіники, йде за вами ровта".—
"Та хіба то, хлопці, ровта — то чотири люди.
Ой танцюйте, легіники, бо нич нам не буде".
Танцювали та співали, з корчми не тікали,
Ой бо тоті легіники такий гонор мали.
У кожного два пістолі, у кожного бартка,
Та нич би їм не зробила така мала варта.

 

 ПОДИВЛЮСЯ НА ОПРИШКА - ТО ФАЙНИЙ МОЛОДЕЦЬ
1. Ой не тоті гайдамаки, що б'ють-розбивають,
А лиш тоті гайдамаки, що п'ють та гуляють.
2. Подивлюся на опришка — то файний молодець:
В одній руці пістоль держить, а в другій — топорець.

 

ПОКИНЬ ЛІСИ ТА Й ОПРИШКИ, А ХОДИ ДО МЕНЕ
"Ой легіне, легінику, легіне, легше,
Покинь ліси та й опришки, а ходи до мене".—
"Та як мені покидати гори, полонину,
Як попаду панам в руки, то марно загину".

 

ЛОВИТЬ МЕНЕ ВАРТА
Любив-ім тя, дівчинонько, та й любити буду,
Лиш на твоє подвірічко ходити не буду.
Та ходити та не буду, бо ходити дарма;
Куди я ся повертаю, ловить мене варта.

Ой дівчино молоденька, як до тя ходити;
Варта хижу обступила, аби ня імити.
Та най буде тота варта, най буде неволя,
Я до тебе мушу прийти — дійся божа воля.
Ой дівчино молоденька, прийду до тя завтра,
Ачей мене не всокотить підплачена варта.

 

МАТИ ПРИЛІТАЄ ЗОЗУЛЕЮ ДО СИНА-ОПРИШКА
Мати сина годувала,
Потіхи ся сподівала.
"Не втішайся, мати, мною,
Не буду ти послугою,
Бо я піду розбивати,
Людську кровцю проливати".—
"Людська кровця не водиця,
Проливати не годиться.
Іди, сину, в тихий Дунай,
Нехай тебе Дунай втопить!" —
"Мене, мати, Дунай знає,
Як я іду, висихає",—
"Іди, сину, межи гори,
Нехай тебе з'їдять звірі!" —
"Мене, мати, звірі знають,
Як я іду, утікають".—
"Іди, сину, в темні ліси,
Нехай тебе розбій заб'є!" —
"Мене, мати, розбій знає,
Як я іду, гцебетає".—
"їдь же, сину, до лісойка,
Сядеш собі за бучейка,
Прилетить там зозулейка,
Зозулейка рідненькая".
Пішов же він до лісойка
Та сів собі за бучейка.
Зозуленька прилітає,
З-за бучейка зазирає:
"Ходь, синойку, до домойку,
Най ти змию головойку
Ручейками білейкими,
Слезойками дрібнейкими".—
"Возьмиси, мати, піску в жменю,
Посій ти го на каменю,
Коли же той пісок зійде,
Втогди твій син домів прийде,
Втогди го ся сподівайте,
В гостинейку визирайте".

 

ТА ПОДИВИ, ЯК ПОВЕДУТЬ ЖАНДАРИКИ ХЛОПЦЯ
1. Не раз собі погадаю, куди ми ходили,
Як за нами жандарики мотуззя носили.
2. Заіга мене не в'язали, не знав же я муки,
Та як мене ув'язали, посиніли руки.
3. Та як мене ув'язали новим воловодом,
Та так мене провадили милої городом.
4. Егей, біла білявино, стань коло городця
Та подиви, як поведуть жапдарики хлопця.
5. Закувала зозуленька у лісі на пруті,
Ведуть, ведуть миленького у залізнім путі.
6. Ой били ня жандарики, били ня мадярські,
Пов'язали реміинячко на руки бетярські.
7. Хоть ня бийте, жандарики, хоть відпочивайте,
Бетяр був-им, бетяр буду, хоть ня порубайте.
8. Ой били ня жандарики, били не самого:
Ударили дванадцять раз цімборика мого.
9. Побили ня жандарики, побили ня дуже,
Та я лежу і думаю, чи перебуду вже.
10. Ой жандарю, жандарику, ти би-сь
не жандарив: Коби мене відпустили — лиш раз би-м тя вдарив.
11. Ой цімборо, цімборику, берім собі бучки,
Не дамося, цімборику, жандарам у ручки.
12. Ой цімборо, цімборику, ходь жандарів бити,
Та підемо у темницю мало відпочити.
13. Ой били ня, карували, на муки давали,
Та ще так ня не навчили, як самі гадали.

 

ОЙ ЩЕ БУДУ Я ВАС БИТИ
Ой на горі нивка, нивка, я кінця не виджу,
Втішилися вороженьки, що в арешті сиджу.
Не тіштеся, вороженьки, не тіште, не тіште,
Заберіть сі посторонки, ідіть ся повісьте.
Ви гадали, вороженьки, що там буду гнити?
Верну я ся додомоньку й назад буду бити.
Ой чи буде кримінал, чи буде неволя,
Ой ще буду я вас бити, дійся божа воля.

 

ОЙ ТИ КАЗАВ, ПАНЕ ВІЙТЕ
Ой ти казав, пане війте, що я ся не верну,
А я тебе, пане війте, на біду оберну.
А чи я ти, пане війте, межу перекосив,
Що ти за мнов, пане війте, посторонки носив.
А чи я ти, пане війте, зарізав дитину,
Що ти мене, пане війте, лапав з своїм сином.
Ой чи я ти, пане війте, дівча скукурічив,
Що ти мене, пане війте, на біду спублічив.

джерело матеріалу: Збірник Ходили Опришки, Іван Сенько
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 7 березня 2006 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):