Поняття “праліс” викликає асоціацію із непрохідними джунглями та різноманітним тваринним і рослинним світом, який охоплює всі яруси лісу. Але ця картина не властива європейським пралісам помірної зони і півночі. На перший погляд багато пралісів подібні до господарських лісів, в яких ведеться наближене до природного лісове господарство, як це має місце наприклад у Швейцарії чи Німеччині. Але при детальнішому розгляді відвідувачеві відкриваються цікаві особливості пралісу.

У вузькому розумінні в Європі з її довгою історією заселення і великою густотою населення не збереглося жодного пралісу. Це повинні були би бути такі ліси, в яких ніколи не рубали чи не заготовляли дрова, в яких не паслися вівці, кози корови чи свині і в яких не проводилося полювання на дичину. Сьогодні немає лісів, які б у тій чи іншій формі не піддавалися би непрямому антропогенному впливу, як наприклад через емісії (перенесення забруднювачів атмосферними потоками). Проте, перш за все у горах Східної і Південно-східної Європи, ще збереглися лісові масиви різної площі, в яких ніколи не проводилася заготівля деревини. У лісовій рослинності, складі деревних порід і будові таких масивів сьогодні не помітно жодних слідів людського втручання. В минулому ці масиви нерідко належали до мисливських угідь знатних людей. Такі ліси в широкому розумінні можна розглядати як праліси. Іноді їх називають вторинні праліси. Саме до цієї категорії належать праліси Українських Карпат.